Містол

діюча речовина: метронідазол (metronidazole);

1 супозиторій містить метронідазолу 500 мг;

допоміжна речовина: твердий жир.

Супозиторії вагінальні.

Основні фізико-хімічні властивості: супозиторії від білого до світло-жовтого кольору, торпедоподібної форми.

Протимікробні та антисептичні засоби, що застосовуються у гінекології.

Код АТХ G01A F01.

Фармакодинаміка

Метронідазол належить до нітро-5-імідазолів і має широкий спектр дії. Граничними концентраціями, які дозволяють відрізняти чутливі штами (S) від штамів з помірною чутливістю, а штами з помірною чутливістю – від резистентних штамів (R), є: S < 4 мг/л і R > 4 мг/л.

Поширеність набутої резистентності може змінюватися залежно від географічного регіону та з плином часу для окремих видів мікроорганізмів. Тому доцільно враховувати дані про місцеву поширеність резистентності, особливо під час лікування тяжких інфекцій. Ці відомості можуть лише орієнтовно свідчити про ймовірність чутливості конкретного бактеріального штаму до цього антибіотика.

Цей спектр відповідає спектру дії системних лікарських форм метронідазолу. Для місцевих форм лікарського засобу, концентрації, що досягаються in situ (у місці застосування), значно перевищують плазмові рівні. Водночас залишаються певні невизначеності щодо кінетики концентрацій in situ, фізико-хімічних місцевих умов, які можуть змінювати активність антибіотика, а також щодо його стабільності in situ.

Фармакокінетика

Після вагінального введення системне проникнення є мінімальним.

Період напіввиведення з плазми крові становить 8˗10 годин.

Зв’язування з білками плазми крові незначне (менше 20 %).

Швидка і виражена дифузія у легені, нирки, печінку, жовч, спинномозкову рідину, шкіру, слину та вагінальний секрет. Перетинає плацентарний бар’єр і екскретується в грудне молоко.

Метаболізм відбувається головним чином у печінці: утворюються два некон’юговані окислені активні метаболіти (5˗30 % активності).

Екскреція – переважно нирками: 35˗65 % від отриманої дози виводиться із сечею у вигляді метронідазолу і його окислених метаболітів.

Місцеве лікування трихомонадного та неспецифічного вагінітів.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних лікарських засобів.

Підвищена чутливість до метронідазолу або до іншого компонента препарату. Гіперчутливість до похідних імідазолу.

Антабусний ефект. Існує багато лікарських засобів, які призводять до антабусної реакції на алкоголь, їх одночасне застосування з алкоголем не рекомендується.

Комбінації, що не рекомендуються.

Алкоголь (у складі напоїв або як допоміжна речовина) може спричиняти дисульфірамоподібний ефект (припливи, почервоніння шкіри, нудоту, блювання, тахікардію). Під час лікування не рекомендується вживати алкогольні напої або лікарські засоби, що містять алкоголь. Перед відновленням уживання алкоголю чи прийомом препаратів, які його містять, слід враховувати час повного виведення лікарського засобу з організму з огляду на його період напіввиведення.

Бусульфан. При застосуванні високих доз бусульфану метронідазол може подвоювати його концентрацію в крові.

Дисульфірам. Ризик розвитку гострих психозів або сплутаності свідомості, які є оборотними після припинення прийому такого поєднання лікарських засобів.

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT. Надходили повідомлення про випадки подовження інтервалу QT, особливо при одночасному застосуванні метронідазолу з іншими лікарськими засобами, здатними подовжувати інтервал QT.

Комбінації, які вимагають запобіжних заходів при застосуванні.

Пероральні антикоагулянти. Посилення дії перорального антикоагулянту та підвищення ризику кровотечі внаслідок зниження його метаболізму в печінці. Необхідний частіший контроль показника МНВ. За потреби слід скоригувати дозу перорального антикоагулянту під час лікування метронідазолом і протягом 8 днів після його відміни.

Протисудомні лікарські засоби, які є індукторами ферментів (карбамазепін, фосфенітоїн, фенобарбітал, фенітоїн, примідон). Зниження концентрації метронідазолу у плазмі крові внаслідок стимуляції його метаболізму в печінці. Під час та після лікування індуктором слід здійснювати клінічний моніторинг. Може бути необхідною корекція дозування метронідазолу під час лікування індуктором і після його відміни.

Рифампіцин. Зниження концентрації метронідазолу у плазмі крові внаслідок стимуляції його метаболізму в печінці рифампіцином. Під час та після лікування рифампіцином слід здійснювати клінічний моніторинг. Може бути необхідною корекція дозування метронідазолу під час лікування рифампіцином і після його відміни.

Літій. Концентрація літію у плазмі крові може збільшуватися і досягати токсичних рівнів з ознаками передозування при одночасному застосуванні метронідазолу. Необхідно ретельно стежити за концентрацією літію у крові та у разі необхідності провести корекцію його дозування.

Комбінації, які потребують особливої уваги.

Фторурацил (а також, шляхом екстраполяції, тегафур і капецитабін). Підвищення токсичності фторурацилу через зниження його кліренсу.

Особливі проблеми, пов’язані з нестабільністю показника МНВ (міжнародне нормалізоване відношення). Повідомлялося про численні випадки підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибіотики. Наявність виражених інфекційних або запальних захворювань, вік та загальний стан пацієнта є факторами ризику. За таких обставин важко визначити, чим саме зумовлена нестабільність показника МНВ — самим інфекційним захворюванням чи його лікуванням. Однак подібні проблеми частіше виникають при застосуванні певних класів антибіотиків, зокрема фторхінолонів, макролідів, тетрациклінів, котримоксазолу та деяких цефалоспоринів.

Гіперчутливість/порушення з боку шкіри та її придатків. Можуть виникнути алергічні реакції, включно з анафілактичним шоком, які можуть бути небезпечними для життя (див. розділ «Побічні реакції»). У такому випадку необхідно відмінити лікування метронідазолом і розпочати належну терапію.

Якщо на початку лікування у пацієнта з’являються генералізована еритема та пустульозні висипи, які супроводжуються підвищенням температури тіла, слід запідозрити гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «Побічні реакції»); у разі розвитку такої реакції лікування потрібно припинити, і надалі застосування метронідазолу як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з іншими лікарськими засобами протипоказане.

Повідомляли про випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри, включно з синдромом Стівенса−Джонсона, синдромом Лаєлла та гострим генералізованим екзантематозним пустульозом (ГГЕП). Пацієнтів слід поінформувати про можливі ознаки та симптоми, а також рекомендувати їм ретельно стежити за станом своєї шкіри.

У разі появи ознак або симптомів синдрому Стівенса — Джонсона, синдрому Лаєлла (наприклад, поширених висипань, які часто супроводжуються утворенням пухирів або ураженням слизових оболонок), чи гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (ГГЕП) (див. розділ «Побічні реакції») лікування необхідно негайно припинити. У подальшому призначення метронідазолу як окремо, так і в комбінації з іншими лікарськими засобами протипоказане.

Розлади з боку центральної нервової системи. У разі появи симптомів, характерних для енцефалопатії або мозочкового синдрому (наприклад, атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор, запаморочення, сплутаність свідомості, судоми, периферична сенсорна нейропатія та головний біль (див. розділ «Побічні реакції»)), лікування пацієнтки потрібно негайно переглянути, а застосування метронідазолу припинити.

У період післяреєстраційного спостереження повідомляли про випадки розвитку енцефалопатії на тлі застосування метронідазолу. Крім цього, спостерігалися випадки змін на МРТ (магнітно-резонансна томографія), пов’язаних з енцефалопатією (див. розділ «Побічні реакції»). Ділянки уражень найчастіше локалізуються в мозочку (особливо в зубчастому ядрі) та у валику мозолистого тіла. У більшості випадків енцефалопатія та зміни на МРТ зникали після припинення лікування. Були повідомлення про дуже рідкі випадки з летальним наслідком.

Слід здійснювати моніторинг стану пацієнтів щодо можливих ознак енцефалопатії або щодо загострення симптомів у разі наявності розладів з боку ЦНС.

У разі розвитку асептичного менінгіту під час застосування лікарського засобу повторне призначення метронідазолу не рекомендується, а для пацієнтів із серйозним інфекційним захворюванням потрібно провести повторну оцінку співвідношення користь/ризик.

Розлади з боку периферичної нервової системи. Слід здійснювати моніторинг стану пацієнтів щодо можливих ознак периферичної нейропатії, особливо при довготривалому лікуванні метронідазолом або у разі наявності тяжкого, хронічного або прогресуючого захворювання периферичної нервової системи.

Розлади з боку психіки. Після застосування першої дози лікарського засобу у пацієнтів можуть виникнути психотичні реакції, в тому числі поведінка самопошкодження, особливо при наявності в анамнезі психічних розладів (див. розділ «Побічні реакції»). У цьому випадку потрібно припинити лікування метронідазолом, повідомити лікаря та негайно вжити відповідні лікувальні заходи.

Гематологічні ефекти. У пацієнтів з наявністю в анамнезі розладів з боку системи крові та у пацієнтів, які отримують метронідазол у високих дозах та/або впродовж тривалого періоду часу, потрібно регулярно проводити аналіз крові, особливо контроль кількості лейкоцитів.

Продовження лікування препаратом у пацієнтів із лейкопенією залежить від того, наскільки серйозним є інфекційне захворювання.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування метронідазолу та алкоголю не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування метронідазолу та бусульфану не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування метронідазолу та дисульфіраму не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Влив на результати лабораторних досліджень. Метронідазол здатний іммобілізувати трепонеми, що спричиняє хибнопозитивний результат тесту Нельсона.

Метронідазол може впливати на результати деяких аналізів крові (аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (АСТ), лактатдегідрогеназа (ЛДГ), тригліцериди, глюкоза), що може призвести до хибнонегативних або аномально низьких результатів. Ці аналітичні методи засновані на зниженні поглинання ультрафіолету, яке відбувається при окисленні гідрованого нікотинамідаденіндинуклеотиду (НАДФ) до нікотинамідаденіндинуклеотиду (НАД). Ця інтерференція зумовлена схожістю піків поглинання НАДФ (340 нм) і метронідазолу (322 нм) при рН 7.

Інше. Тривалість лікування метронідазолом не повинна перевищувати 10 днів, а кількість курсів лікування – 2−3 на рік.

Застосування супозиторіїв при використанні презервативів або діафрагм підвищує ризик розриву латексу.

Гепатотоксичність у пацієнтів із синдромом Коккейна. Після початку лікування метронідазолом для системного застосування у пацієнтів із синдромом Коккейна спостерігалися випадки тяжкої гепатотоксичності та гострої печінкової недостатності, зокрема швидко прогресуючі випадки з летальним наслідком. Тому таким пацієнтам метронідазол слід призначати лише після ретельної оцінки співвідношення користь / ризик і тільки за відсутності будь-яких інших доступних методів лікування.

Показники функції печінки необхідно визначати до початку терапії, протягом усього періоду лікування та після його завершення — до відновлення нормальних або початкових значень. У разі значного підвищення показників функції печінки застосування метронідазолу слід негайно припинити.

Пацієнтів із синдромом Коккейна необхідно поінформувати, що у випадку появи будь-яких симптомів ураження печінки слід негайно звернутися до лікаря та припинити прийом метронідазолу (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Дослідження на тваринах не продемонстрували тератогенного ефекту. Оскільки тератогенний ефект не спостерігається у тварин, не очікується виникнення мальформацій у людини. Результати чисельних клінічних досліджень не свідчать про наявність специфічних тератогенних або фетотоксичних ефектів, пов’язаних із метронідазолом. Проте відсутність такого ризику може бути підтверджена лише епідеміологічними дослідженнями. У зв’язку з цим у період вагітності метронідазол можна призначати лише у разі необхідності.

Годування груддю.

Метронідазол екскретується у грудне молоко. У зв’язку з цим необхідно уникати застосування цього лікарського засобу у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Пацієнтів потрібно попередити про ризик виникнення запаморочення, сплутаності свідомості, галюцинацій, судом та розладів зору. У разі появи таких симптомів пацієнтам не слід керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.

Препарат дозволяється застосовувати для лікування тільки дорослих пацієнток.

Вагінальний супозиторій слід вводити глибоко у піхву.

Абсолютно необхідним є одночасне лікування статевого партнера пацієнтки, навіть у разі відсутності у нього симптомів інфекції.

Максимальна тривалість лікування препаратом Містол^® не повинна перевищувати 10 днів, а кількість курсів лікування – 2˗3 на рік.

Діти

Препарат протипоказано застосовувати для лікування дітей.

Пероральний прийом метронідазолу у дозі до 12 г був зафіксований при спробі суїциду та внаслідок випадкового передозування. Може спостерігатися лейкопенія, нейропатія, атаксія, блювання, легка дезорієнтація.

Лікування. Оскільки специфічний антидот метронідазолу невідомий, рекомендовано проводити симптоматичну терапію.

З боку системи крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, здатними спричиняти подовження інтервалу QT.

Психічні розлади: галюцинації, психотичні реакції з параноєю та/або маренням, які в поодиноких випадках можуть супроводжуватися суїцидальними думками або спробами самогубства (див. розділ «Особливості застосування»); депресивний настрій.

З боку нервової системи: периферична сенсорна нейропатія, головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, судоми, енцефалопатія¹, підгострий мозочковий синдром², асептичний менінгіт, синдром оборотної задньої енцефалопатії (PRES)³.

З боку органів зору: тимчасові порушення зору (наприклад, диплопія, міопія, порушення чіткості зору, зниження гостроти зору, зміни у сприйняті кольорів); оптична нейропатія/неврит.

З боку травного тракту: порушення травлення легкого ступеня (біль в епігастрії, нудота, блювання, діарея), глосит із відчуттям сухості у роті; стоматит, порушення смаку, анорексія, панкреатит, що має оборотний характер; зміна кольору або зовнішнього вигляду язика (зокрема, у випадку мікозу).

З боку гепатобіліарної системи: гостре ураження печінки цитолітичного (іноді з жовтяницею), холестатичного або змішаного типу; гепатоцелюлярна недостатність (що може потребувати трансплантації печінки); підвищення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза).

У пацієнтів із синдромом Кокейна повідомлялося про випадки тяжкої необоротної гепатотоксичності/гострої печінкової недостатності (включно з летальним наслідком) з дуже швидким перебігом після початку системного застосування метронідазолу (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та її придатків: гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «Особливості застосування»); токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), фіксована медикаментозна еритема, синдром Стівенса–Джонсона; гіперемія, свербіж, шкірні висипання (що іноді супроводжуються підвищенням температури тіла), кропив’янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші: забарвлення сечі у червоно-коричневий колір (що зумовлено пігментами, які є продуктом метаболізму метронідазолу).

¹Енцефалопатія може супроводжуватися змінами на МРТ, зазвичай оборотними після відміни лікування; у поодиноких випадках повідомлялося про летальний наслідок (див. розділ «Особливості застосування»).

²Клінічні прояви підгострого мозочкового синдрому (атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор) (див. розділ «Особливості застосування»).

³Зазначена побічна реакція стосується лише системних лікарських форм метронідазолу.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 5 супозиторіїв у стрипі. По 2 стрипи у картонній упаковці.

За рецептом.

КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ ЛТД/

Kusum Healthcare PVT LTD.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

СП-289 (А), РІІКО Індастріал ареа, Чопанкі, Бхіваді, Діст. Алвар (Раджастан), Індія/

SP-289 (A), RIICO Industrial area, Chopanki, Bhiwadi, Dist. Alwar (Rajasthan), India.