Ризендронат

діюча речовина: risedronic acid;

1 таблетка містить ризедронату натрію 35 мг, що еквівалентно 32,5 мг ризедронової кислоти;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, магнію стеарат, гіпромелоза, тальк, макрогол 6000, титану діоксид (E 171), заліза оксид червоний (E 172), заліза оксид жовтий (E 172).

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: помаранчевого або світло-помаранчевого кольору круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою.

Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Бісфосфонати. Код АТХ M05B A07.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Ризедронат натрію є піридиніловим бісфосфонатом, який зв’язується з гідроксиапатитом кісткової тканини та інгібує опосередковану остеобластами резорбцію кісткової тканини. При цьому зменшується ремоделювання кісткової тканини, у той час як активність остеобластів та мінералізація кісткової тканини залишаються незмінними.

Фармакодинамічні ефекти

У доклінічних дослідженнях ризедронату натрію було показано потужну антиостеокластну та антирезорбтивну активність препарату та дозозалежне зростання маси кісткової тканини і біомеханічної сили скелету. Активність ризедронату натрію була підтверджена визначенням вмісту біохімічних маркерів ремоделювання кісткової тканини у ході фармакодинамічних та клінічних досліджень. У жінок у постменопаузі зниження вмісту біохімічних маркерів метаболізму кісткової тканини спостерігалося протягом 1 місяця застосування препарату та досягало максимуму через 3-6 місяців від початку його прийому. Зниження вмісту біохімічних маркерів метаболізму кісткової тканини через 12 місяців від початку застосування препарату у групі прийому ризедронату у дозі 35 мг 1 раз на тиждень та у групі прийому ризедронату у дозі 5 мг щодня було подібним.

У чоловіків з остеопорозом зниження вмісту біохімічних маркерів ремоделювання кісткової тканини спостерігалося не раніше, ніж через 3 місяці від початку прийому препарату, та продовжувало спостерігатися через 24 місяці його застосування.

Клінічна ефективність та безпечність

Лікування постменопаузального остеопорозу

З постменопаузальним остеопорозом асоційований ряд факторів ризику, такі як низька маса кісткової тканини в організмі, низька мінеральна щільність кісткової тканини, рання менопауза, тютюнопаління в анамнезі та остеопороз у родинному анамнезі. Клінічними наслідками остеопорозу є переломи. Ризик виникнення переломів зростає з кількістю факторів ризику.

Було показано, що у постменопаузальних жінок з остеопорозом прийом ризедронату у дозі 35 мг один раз на тиждень був еквівалентний прийому ризедронату у дозі 5 мг щодня за впливом на середню зміну мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) поперекового відділу хребта.

У програмі клінічного вивчення ризедронату натрію, який призначали 1 раз на добу щодня, вивчався вплив препарату на ризик виникнення переломів стегнової кістки та хребців у жінок раннього та пізнього постменопаузальних періодів з переломами та без переломів.

У постменопаузальних жінок віком до 85 років з переломами хребців ризедронат натрію у дозі 5 мг щодня зменшував ризик виникнення нових переломів хребців. Ефект від лікування препаратом виявлявся вже у кінці першого року його прийому. Переваги застосування препарату також були продемонстровані у жінок з множинними переломами. Ризедронат натрію у дозі 5 мг щодня також зменшував річне зменшення зросту. У постменопаузальних жінок віком від 70 років з переломами хребців або без них, з Т-показником МЩКТ шийки стегна ≤3 СВ (стандартні відхилення) (NHANES III) та принаймні одним додатковим фактором ризику ризедронат натрію, який приймався протягом 3 років, зменшував ризик виникнення переломів стегнової кістки у підгрупі пацієнток з Т-показником МЩКТ шийки стегна ≤2,5 СВ (NHANES III) та принаймні одним переломом хребця. При цьому статистична значущість ефективності ризедронату порівнянно з плацебо досягалася лише у тому випадку, коли об’єднувалися дані двох груп прийому препарату – у дозах 2,5 мг та 5 мг.

Отримані дані свідчать про те, що у групі пацієнтів літнього віку від 80 років може спостерігатися менш виражений захист. Це може бути через зростання значущості нескелетних факторів ризику перелому стегнової кістки з віком.

Було продемонстровано зменшення ризику виникнення нових переломів хребців у пацієнтів з низьким показником МЩКТ шийки стегна без переломів хребців та у пацієнтів з низьким показником МЩКТ шийки стегна з переломами хребців або без переломів хребців.

· Прийом ризедронату натрію, який призначали у дозі 5 мг щодня протягом 3 років, збільшував мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) поперекового відділу хребта, шийки стегна, вертлюгу стегна і кісток зап’ястка та підтримував незмінною щільність кісткової тканини у середній частині променевої кістки порівняно з контрольною групою.

· Упродовж однорічного періоду подальшого спостереження без прийому препарату після 3 років лікування ризедронатом натрію у дозі 5 мг з щоденним прийомом відмічався швидкий зворотний розвиток пригнічувального ефекту ризедронату натрію на швидкість метаболізму кісткової тканини.

· При вивченні зразків кісткової тканини, отриманих при біопсії у постменопаузальних жінок, які приймали ризедронат натрію по 5 мг щодня протягом 2-3 років, було показане очікуване помірне зменшення ремоделювання кісткової тканини. Кісткова тканина, яка утворювалася на тлі лікування ризедронатом натрію, мала нормальну пластинчасту структуру та кісткову мінералізацію. Ці дані у поєднанні зі зниженням частоти виникнення переломів хребців, пов’язаних із остеопорозом, у жінок з остеопорозом свідчать про відсутність несприятливого впливу препарату на якість кісткової тканини.

Результати ендоскопічних досліджень, отримані у багатьох пацієнтів з рядом ускладнень середнього або важкого ступеня з боку шлунково-кишкового тракту як з групи прийому ризедронату натрію, так і з контрольної групи, не надали жодних доказових даних на користь розвитку пов’язаних із лікуванням виразок шлунка, дванадцятипалої кишки або стравоходу у жодній дослідній групі, хоча у групі прийому ризедронату натрію спостерігалися нечасті дуоденіти.

Лікування остеопорозу у чоловіків

У чоловіків з остеопорозом була продемонстрована ефективність ризедронату натрію, що застосовували у дозі 35 мг 1 раз на тиждень, щодо збільшення МЩКТ у поперековому відділі хребта, шийці стегна, вертлюзі та у стегновій кістці у цілому, яке спостерігалося вже через 6 місяців після початку лікування ризедронатом натрію. Проте ефективність препарату щодо зниження ризику переломів у чоловіків продемонстрована не була.

Вплив ризедронату натрію на кісткову тканину (зростання МЩКТ та зниження вмісту маркерів ремоделювання кісткової тканини) у чоловіків та жінок був подібним.

Діти

Безпечність та ефективність ризедронату натрію досліджувалися у дітей віком від 4 до менш ніж 16 років з недосконалим остеогенезом легкого та середнього ступеня, які отримували ризедронат в дозі 2,5 мг або 5 мг на добу. Було продемонстровано статистично значуще збільшення показника МЩКТ поперекового відділу хребта на тлі прийому ризедронату порівняно з плацебо; проте на тлі прийому ризедронату було відзначено збільшення кількості пацієнтів з принаймні одним новим морфометричним (підтвердженим рентгенологічно) переломом хребця порівняно з плацебо. Загалом отримані дані не підтримують застосування ризедронату натрію дітям з недосконалим остеогенезом легкого та середнього ступеня.

Фармакокінетика

Абсорбція. Всмоктування після перорального прийому відбувається досить швидко (tmax становить приблизно 1 годину) і не залежить від дози у рамках досліджуваного діапазону доз (одноразова доза – 2,5 – 30 мг, багаторазова щоденна доза – 2,5 – 5 мг і до 50 мг 1 раз на тиждень). Середня біодоступність ризедронату натрію при пероральному застосуванні становить ,63 % і знижується у разі одночасного застосування з їжею.

Біодоступність препарату у чоловіків та жінок була подібною.

Розподіл. Середній об’єм розподілу при стабільному стані становить 6,3 л/кг. Зв’язування з протеїнами плазми крові – приблизно 24 %.

Метаболізм. Не існує доказів систематичного метаболізму ризедронату натрію.

Видалення з організму. Приблизно половина абсорбованої дози видаляється із сечею протягом

24 годин, і 85 % дози, введеної внутрішньовенно, виявляється у сечі через 28 днів. Середній нирковий кліренс становить 105 мл/хв, середній загальний кліренс – 122 мл/хв з різницею, яка зумовлюється всмоктуванням у кістки. Нирковий кліренс не залежить від концентрації, існує лінійне співвідношення між нирковим кліренсом препарату і кліренсом креатиніну. Не всмоктаний ризедронат натрію виводиться з калом у незміненому вигляді. Після перорального прийому динаміка зміни концентрації препарату демонструє існування трьох фаз видалення з кінцевим періодом напіввиведення 480 годин.

Лікування постменопаузального остеопорозу: для зменшення ризику переломів хребців.

Лікування підтвердженого постменопаузального остеопорозу: для зменшення ризику переломів стегнової кістки.

Лікування остеопорозу у чоловіків з високим ризиком переломів.

─ Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

─ Гіпокальціємія.

─ Важке порушення функції нирок (кліренс креатиніну мл/хв).

─ Період вагітності або годування груддю.

Формальні дослідження з вивчення лікарських взаємодій не виконувалися, проте у ході клінічних досліджень не було виявлено жодних клінічно значущих взаємодій препарату з іншими лікарськими засобами.

Одночасний пероральний прийом лікарських засобів, які містять полівалентні катіони (такі як кальцій, магній, залізо і алюміній), впливає на всмоктування ризедронату натрію (див. розділ «Особливості застосування»).

Ризедронат натрію не піддається системному метаболізму, не індукує ферменти групи цитохрому P450 і малою мірою зв’язується з білками плазми крові.

У дослідженнях III фази з вивчення застосування ризедронату натрію при остеопорозі, де препарат призначали щодня, ацетилсаліцилову кислоту або НПЗП приймали відповідно 33 % та 45 % пацієнтів. У дослідженнях III фази, де препарат призначали щодня або один раз на тиждень для жінок у постменопаузальному періоді, ацетилсаліцилову кислоту або НПЗП приймали відповідно 57 % та 40 % пацієнтів. Серед пацієнтів, які одночасно регулярно приймали (3 або більше днів на тиждень) ацетилсаліцилову кислоту або НПЗП, частота виникнення побічних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту у групі прийому ризедронату натрію була подібною до такої у контрольній групі.

Ризедронат натрію можна використовувати одночасно з естрогеновими препаратами, якщо така комбінація вважається доцільною.

Харчові продукти, напої (окрім звичайної води) та лікарські засоби, які містять полівалентні катіони (такі як кальцій, магній, залізо та алюміній), впливають на всмоктування бісфосфонатів та їх не можна приймати одночасно з препаратом Ризендрос^® 35 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Для досягнення передбаченої ефективності лікування необхідно чітко дотримуватися рекомендацій з дозування препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Ефективність бісфосфонатів у лікуванні постменопаузального остеопорозу була підтверджена у пацієнтів з низькою щільністю кісткової тканини та/або з частими переломами. Літній вік або наявність клінічних факторів ризику перелому самі по собі не є достатніми приводами для ініціювання лікування остеопорозу бісфосфонатами. Доказові дані на підтвердження ефективності бісфосфонатів, у тому числі ризедронату, у осіб літнього віку від 80 років наразі обмежені (див. розділ «Фармакодинамічні властивості»).

Застосування бісфосфонатів було асоційоване з виникненням езофагіту, гастриту, виразок шлунково-кишкового тракту та виразок стравоходу. У зв’язку з цим особлива обережність при лікуванні цим засобом показана у наступних випадках:

─ у пацієнтів з ураженнями стравоходу в анамнезі, які сповільнюють проходження їжі через стравохід або його випорожнення, наприклад стриктура або ахалазія;

─ у пацієнтів, які не можуть залишатися у вертикальному положенні протягом принаймні 30 хвилин після прийому таблетки;

─ у випадку застосування ризедронату у пацієнтів з активними або нещодавно перенесеними ураженнями стравоходу чи верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (включно з підтвердженим стравоходом Барретта).

Лікар, який призначає препарат, має наголосити пацієнтам на важливості ретельного дотримання інструкцій з дозування препарату та відстеження будь-яких ознак або симптомів можливої реакції з боку стравоходу. Пацієнтів слід інструктувати щодо необхідності своєчасного звернення за медичною допомогою у випадку розвитку симптомів подразнення стравоходу, таких як дисфагія, біль при ковтанні, біль за грудиною або поява/посилення печії.

Гіпокальціємію необхідно пролікувати до початку терапії препаратом Ризендрос^® 35. Інші порушення з боку кісткової тканини та обміну мінеральних речовин (такі як дисфункція паращитовидних залоз, гіповітаміноз D) слід лікувати одночасно з початком терапії препаратом Ризендрос^® 35.

Остеонекроз нижньої щелепи

В онкологічних пацієнтів, які отримували лікування, що включало переважно внутрішньовенне введення бісфосфонатів, спостерігалися випадки остеонекрозу нижньої щелепи, як правило, асоційованого з екстракцією зубів та/або місцевою інфекцією (у тому числі остеомієлітом). Багато з цих пацієнтів також отримували хіміотерапію та кортикостероїди. Випадки остеонекрозу нижньої щелепи також були зареєстровані у пацієнтів з остеопорозом, які отримували бісфосфонати перорально.

У пацієнтів із супутніми факторами ризику (наприклад онкологічне захворювання, застосування хіміотерапії, променевої терапії, кортикостероїдів, погана гігієна ротової порожнини) до лікування бісфосфонатами слід зважити доцільність проведення стоматологічного огляду з виконанням необхідних профілактичних стоматологічних процедур.

Під час лікування такі пацієнти мають у разі можливості уникати інвазивних стоматологічних процедур. У пацієнтів, у яких під час терапії бісфосфонатами розвинувся остеонекроз нижньої щелепи, стоматологічне хірургічне втручання може загострити цей стан. Дані про те, чи може відміна терапії бісфосфонатами зменшити ризик розвитку остеонекрозу нижньої щелепи у пацієнтів, які потребують стоматологічних процедур, наразі відсутні.

План ведення кожного конкретного пацієнта має ґрунтуватися на індивідуальній оцінці співвідношення «користь/ризик» згідно з клінічними висновками лікуючого лікаря.

Остеонекроз зовнішнього слухового каналу

Повідомлялося про випадки остеонекрозу зовнішнього слухового каналу на тлі застосування бісфосфонатів, головним чином при тривалій терапії. Можливі фактори ризику для розвитку остеонекрозу зовнішнього слухового каналу включають застосування стероїдів та хіміотерапії та/або місцеві фактори ризику, такі як інфекція або травма. Імовірність розвитку остеонекрозу зовнішнього слухового каналу слід оцінювати у тих пацієнтів, які отримують бісфосфонати, у яких виникають симптоми з боку вуха, в тому числі хронічні інфекції вуха.

Атипові переломи стегнової кістки

На тлі терапії бісфосфонатами можуть спостерігатися атипові підвертлюжні та діафізарні переломи стегнової кістки – переважно у пацієнтів, які отримують тривале лікування з приводу остеопорозу. Ці поперечні або косопоперечні переломи можуть виникати у будь-якій ділянці стегнової кістки – від місця безпосередньо під малим вертлюгом до місця безпосередньо над надвиростковим потовщенням. Ці переломи виникають після мінімальної травми або у разі відсутності травми, і у деяких пацієнтів спостерігається біль у стегні або у паховій ділянці, що часто супроводжується ознаками стресового перелому за результатами візуалізаційних діагностичних методів, які виявляються вже за кілька тижнів або місяців до отримання повного перелому стегнової кістки. Такі переломи часто двобічні; у зв'язку з цим у пацієнтів, які отримують бісфосфонати, у випадку виникнення діафізарного перелому стегнової кістки необхідно оглянути також і контрлатеральну стегнову кістку. Також повідомлялося про погане загоєння цих переломів. Слід зважити доцільність відміни терапії бісфосфонатами у пацієнтів, у яких підозрюється атиповий перелом стегнової кістки, враховуючи результати індивідуальної оцінки співвідношення «користь/ризик» у конкретного пацієнта.

Під час лікування бісфосфонатами пацієнтам слід рекомендувати повідомляти про будь-які випадки виникнення болей у стегні або паховій ділянці, і будь-який пацієнт, який скаржиться на такі симптоми, має бути обстежений на наявність неповного перелому стегнової кістки.

Належні дані щодо застосування ризедронату натрію у вагітних жінок наразі відсутні. У дослідженнях на тваринах була показана токсичність цього лікарського засобу по відношенню до репродуктивної функції. Потенційний ризик для людини невідомий. Дослідження на тваринах продемонстрували, що ризедронат натрію у невеликих кількостях проникає у грудне молоко.

Ризедронат натрію не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю.

Вплив препарату Ризендрос^® 35 мг на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами відсутній або незначний.

Дозування

Рекомендована доза для дорослих – 1 таблетка по 35 мг перорально 1 раз на тиждень. Таблетку необхідно приймати в один і той самий день тижня.

На всмоктування ризедронату натрію впливає їжа, тому для забезпечення належного всмоктування пацієнтам слід приймати Ризендрос^® 35 перед сніданком принаймні за 30 хвилин до першого прийому їжі, інших лікарських засобів або напоїв (окрім звичайної води).

Пацієнтів необхідно інструктувати щодо того, що у випадку пропущеної дози препарату можна прийняти таблетку Ризендрос^® 35 у той день, коли пацієнт згадає про препарат. Потім пацієнти мають повернутися до прийому препарату за схемою 1 таблетка 1 раз на тиждень у той день, коли препарат зазвичай приймали. В один і той самий день не можна приймати дві таблетки.

Таблетку слід ковтати цілою, не розсмоктуючи і не розжовуючи її. Щоб полегшити надходження таблетки у шлунок, препарат Ризендрос^® 35 потрібно ковтати у положенні стоячи, запиваючи склянкою звичайної води (не менше 120 мл). Пацієнтам не слід приймати лежаче положення протягом 30 хвилин після прийому таблетки (див. розділ «Особливості застосування»).

Необхідно зважити доцільність додаткового прийому кальцію та вітаміну D, якщо надходження цих речовин з їжею є недостатнім.

Оптимальна тривалість лікування остеопорозу бісфосфонатами наразі не визначена. Необхідно періодично переоцінювати потребу у подальшому продовженні прийому ризендронату натрію, беручи до уваги користь та потенційні ризики такого лікування у конкретного пацієнта, особливо після лікування тривалістю 5 років або більше.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти літнього віку. Потреби в корекції дозування немає, оскільки біодоступність, розподіл та виведення препарату в осіб літнього віку (від 60 років) були подібними порівняно з пацієнтами більш молодого віку. Те ж саме стосується людей віком від 75 років у постменопаузальному періоді.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Для пацієнтів з нирковою недостатністю слабкого або середнього ступеня тяжкості немає необхідності у коригуванні дозування. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) застосування препарату протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Особи, які приймають ацетилсаліцилову кислоту/НПЗП.

Серед пацієнтів, які приймали ацетилсаліцилову кислоту або НПЗП регулярно (3 або більше днів на тиждень), частота виникнення побічних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту у групі прийому ризедронату натрію була подібною до такої серед пацієнтів контрольної групи (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діти.

Оскільки дані про безпеку та ефективність застосування ризендронату натрію у дітей віком до 18 років недостатні, препарат не застосовувати дітям.

Інформація про будь-яке специфічне лікування передозування ризедронату натрію наразі відсутня.

Після значного передозування препарату може очікуватися зниження сироваткових рівнів кальцію. У деяких таких пацієнтів також можуть виникнути ознаки і симптоми гіпокальціємії.

Необхідно дати пацієнту молоко або антациди, що містять магній, кальцій або алюміній, для зв’язування ризедронату натрію та зменшення його всмоктування. У випадку значного передозування препарату може бути доцільним промивання шлунка для видалення ризедронату натрію, що ще не всмоктався.

Ризедронат натрію вивчали у клінічних дослідженнях III фази, в яких взяли участь більше 15000 пацієнтів. Більшість небажаних реакцій, які спостерігалися у клінічних дослідженнях з вивчення цього препарату, були легкими або помірними за своєю вираженістю та зазвичай не вимагали припинення терапії.

Нижче зазначені побічні реакції, зареєстровані у клінічних дослідженнях III фази, де взяли участь жінки у постменопаузі з остеопорозом, які протягом періоду до 36 місяців приймали або ризедронат натрію у дозі 5 мг/добу (n=5020), або плацебо (n=5048), та розцінені як можливо або імовірно пов’язані з прийомом ризедронату натрію; ці побічні явища зазначені з використанням наступних умов: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до 1/10 000 до

З боку нервової системи:

часто: головний біль.

З боку органів зору:

нечасто: запалення райдужної оболонки*.

З боку шлунково-кишкового тракту:

часто: запор, диспепсія, нудота, біль у животі, діарея.

нечасто: гастрит, езофагіт, дисфагія, дуоденіт, виразка стравоходу

рідко: глосит, стриктура стравоходу.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини:

часто: біль у м’язах, суглобах та кістках.

Результати лабораторних досліджень:

рідко: зміни показників функції печінки*.

* У дослідженнях III фази з вивчення препарату при остеопорозі не було отримано релевантних цифр частоти виникнення цих побічних явищ; дані про їхню частоту ґрунтуються на результатах оцінки побічних явищ/лабораторних даних/даних після повторного призначення препарату, отриманих у більш ранніх клінічних дослідженнях.

У ході однорічного подвійно сліпого багатоцентрового дослідження, в якому порівнювали прийом ризедронату натрію в дозі 5 мг (n=480) на добу і в дозі 35 мг (n=485) на тиждень у жінок з остеопорозом після менопаузи, загальні профілі безпечності і переносимості були подібними. Було повідомлено про наступні додаткові побічні явища, розцінені як можливо або імовірно пов’язані із прийомом препарату (частота була вищою в групі, яка отримувала ризедронат в дозі 35 мг на тиждень, порівняно з групою, яка отримувала ризедронат натрію в дозі 5 мг на добу): розлади з боку шлунково-кишкового тракту та біль.

У дворічному дослідженні, в якому взяли участь чоловіки з остеопорозом, загальна безпечність та переносимість були подібними до таких на тлі прийому плацебо і порівнянними з тими, які попередньо спостерігались у жінок.

Дані лабораторних досліджень: у деяких пацієнтів спостерігалися ранні тимчасові безсимптомні легкі зниження сироваткових рівнів кальцію і фосфатів.

У період постмаркетингового застосування додатково повідомлялося про такі побічні реакції (частота невідома):

З боку органів зору: запалення райдужної оболонки, увеїт.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: остеонекроз нижньої щелепи.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: реакції гіперчутливості і шкірні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, генералізоване висипання, кропив’янку, а також бульозні шкірні реакції (іноді спостерігалися тяжкі реакції, у тому числі поодинокі випадки синдрому Стівенса-Джонсона і токсичного епідермального некролізу) і лейкоцитокластичний васкуліт;

випадання волосся.

З боку імунної системи: анафілактична реакція.

Гепатобіліарні розлади: серйозні розлади з боку печінки. У більшості зафіксованих випадків пацієнти також отримували лікування іншими препаратами з відомою здатністю спричиняти розлади з боку печінки.

Під час післяреєстраційного застосування препарату були повідомлення про наступні реакції:

Рідко: атипові підвертлюжні та діафізарні переломи стегнової кістки (побічна реакція, яка відноситься до ефектів класу бісфосфонатів).

Дуже рідко: остеонекроз зовнішнього слухового каналу (небажана реакція класу бісфосфонатів).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє здійснювати постійний моніторинг співвідношення «користь/ризик» для даного лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про усі підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

2 роки.

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

№2 (2х1): по 2 таблетки в блістері; по 1 блістеру в картонній пачці.

№4 (4х1), №8 (4х2), №12 (4х3): по 4 таблетки в блістері; по 1 або по 2, або по 3 блістери в картонній пачці.

За рецептом.

1. ТОВ «Зентіва».

2. АТ «Санека Фармасьютікалз».

Адреса

1. У кабеловни 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка.

2. Нітрянська 100, 920 27 Глоговець, Словацька Республіка.

ТОВ «Санофі-Авентіс Україна».

Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50А.