Азитроміцин-Віста порошок д/інф. по 500 мг (флакон)

діюча речовина: azithromycin;

1 флакон містить азитроміцину дигідрат еквівалентно азитроміцину 500 мг;

допоміжні речовини: кислота лимонна, натрію гідроксид.

Порошок для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок від білого до майже білого кольору.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин.

Код АТX J01F A10.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Механізм дії азитроміцину базується на пригнічуванні синтезу бактеріального білка шляхом зв’язування з субодиницею 50 S-рибосоми та інгібування транслокації пептидів. Фармакокінетично-фармакодинамічний зв’язок

Ефективність залежить головним чином від співвідношення між AUC (площа під кривою) та MIC (мінімальна інгібуюча концентрація) збудника.

Механізм резистентності

Резистентність до азитроміцину може базуватися на таких механізмах:

- Ефлюкс: резистентність може бути спричинена збільшенням кількості ефлюксних насосів у цитоплазматичній мембрані. Це стосується лише макролідів з 14- та 15-членними кільцями (так званий M-фенотип).

- Зміна структури мішені: афінність до рибосомних місць зв’язування знижується внаслідок метилювання 23S рРНК, що спричиняє резистентність до макролідів (M), лінкозамідів (L) та стрептограмінів групи B (SB) (так званий MLSB-фенотип). Метилази, що надають резистентність, кодуються генами erm. Афінність до рибосомних сайтів зв’язування також знижується мутаціями в мішені 23S рРНК або мутаціями в білках великої субодиниці рибосоми.

- Ферментативна інактивація макролідів має лише незначне клінічне значення.

При M-фенотипі спостерігається повна перехресна резистентність до азитроміцину, кларитроміцину, еритроміцину та рокситроміцину. MLSB-фенотип виявляє додаткову перехресну резистентність до кліндаміцину та стрептограміну B. До 16-членного макроліду спіраміцину виявляється часткова перехресна резистентність.

Через низьку проникність зовнішньої мембрани більшість грамнегативних видів є природно резистентними до макролідів.

Критерії інтерпретації результатів тестування на чутливість

Критерії інтерпретації результатів тестування на чутливість за мінімальною інгібуючою концентрацією (МІК) були встановлені Європейським комітетом з тестування чутливості до антимікробних препаратів (EUCAST) для азитроміцину і наведені тут: https://www.ema.europa.eu/documents/other/minimum-inhibitoryconcentration-mic-breakpoints_en.xlsx

Поширеність набутої резистентності

Поширеність набутої резистентності може варіюватися залежно від географічного положення та часу для окремих видів, тому бажано мати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності слід звернутися за консультацією до фахівця, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що ефективність застосування препарату, принаймні для деяких типів інфекцій, є сумнівною. Особливо у випадку тяжких інфекцій або терапевтичної неефективності слід провести мікробіологічну діагностику з ідентифікацією збудника та визначенням його чутливості до азитроміцину.

Таблиця: Поширеність набутої резистентності.

Зазвичай чутливі види

Аеробні грамнегативні бактерії

Haemophilus influenzae

Legionella pneumophila*

Moraxella catarrhalis

Інші мікроорганізми

Chlamydia trachomatis*

Chlamydia pneumoniae*

Chlamydia psittaci

Mycoplasma pneumoniae*

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Аеробні грампозитивні бактерії

Streptococcus pneumoniae+

Аеробні грамнегативні бактерії

Neisseria gonorrhoeae

Резистентні організми

Аеробні грамнегативні бактерії

Escherichia coli

Klebsiella spp.

Pseudomonas aeruginosa

Анаеробні бактерії

Група бактероїдів Bacteroides spp.

*На момент публікації таблиць оновлені дані були недоступні. Першоджерела, наукова стандартна література та терапевтичні рекомендації припускають чутливість.

+Штами Streptococcus pneumoniae, чутливі до пеніциліну, частіше чутливі до азитроміцину, ніж штами Streptococcus pneumoniae, резистентні до пеніциліну.

Фармакокінетика

У пацієнтів, госпіталізованих з позалікарняною пневмонією, які отримували одноразові щоденні одночасові внутрішньовенні інфузії протягом 2–5 днів 500 мг азитроміцину в концентрації 2 мг/мл, середнє значення C_max ± S.D. становило 3,63 ± 1,60 мкг/мл, середнє C_trough (C24) після початку введення останньої дози становило 0,2 мкг/мл, а середнє AUC_0-24 становило 9,6 ± 4,8 мкг·год/мл. Середні значення C_max, C_trough (C24) та AUC_0-24 становили 1,14 ± 0,14 мкг/мл, 0,18 ± 0,02 мкг/мл та 8,03 ± 0,86 мкг·год/мл відповідно у здорових добровольців, які отримували тригодинну внутрішньовенну інфузію 500 мг азитроміцину в концентрації 1 мг/мл. Порівняння фармакокінетичних параметрів у плазмі крові після першої та п’ятої щоденної дози 500 мг азитроміцину внутрішньовенно у здорових добровольців показало майже відсутність змін у C_max, але було виявлено збільшення AUC_0‑24 на 40‑61 %, що відображає 2,2-3-кратне збільшення рівнів C_trough (C24).

Розподіл

Азитроміцин широко і швидко розподіляється з плазми крові у позасудинний простір, включаючи такі тканини як мигдалики, легені та гінекологічні тканини, а також у внутрішньоклітинний простір, зокрема в поліморфноядерні лейкоцити, макрофаги та моноцити. Фармакокінетичні дослідження показали значно вищі концентрації азитроміцину в певних тканинах (до 50 разів вище максимальної концентрації, що спостерігається у плазмі крові). Це вказує на значне зв’язування з цими тканинами зі стабільним об’ємом розподілу від 23 до 31 л/кг. Фаза перерозподілу з внутрішньоклітинного до позаклітинного компартменту та до плазми крові може призвести до тривалих низьких концентрацій після припинення лікування. Азитроміцин виявляє низьке зв’язування з білками плазми крові, головним чином з альфа-1-кислим глікопротеїном, і воно зменшується зі збільшенням концентрації антибіотика: 50 %, 23 % і 7 % зв’язування з білками при концентраціях 0,05, 0,1 і 1 мг/л відповідно.

Всмоктування

Азитроміцин мінімально метаболізується у печінці. Основним шляхом біотрансформації є N-деметилювання дезозамінного цукру. Інші шляхи включають O-деметилювання, гідроліз кладинози (декон’югація кладинозного цукру) та гідроксилювання дезозамінного цукру і макролідного кільця. Немає доказів клінічно значущої індукції або інгібування цитохрому CYP 3A4 в печінці шляхом утворення комплексу цитохрому-метаболіту. Також не виявлено автоіндукованого метаболізму азитроміцину цим шляхом.

Виведення

Азитроміцин виводиться переважно шляхом (активної) біліарної екскреції, здебільшого у вигляді незміненої речовини, але також і у вигляді метаболітів, які не мають антибактеріальної активності. Екскреція з сечею є другорядним шляхом виведення: менше 6 % пероральної дози і близько 20 % препарату, що надходить у системний кровообіг, виводиться з сечею. Більше 50 % екскреції з калом і 12 % екскреції з сечею відбувається у вигляді незміненої сполуки. Після введення одноразової дози 500 мг азитроміцину було розраховано кліренс у плазмі крові 630 мл/хв з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 68 годин. Кліренс нирок зазвичай становить 100‑189 мл/хв, що значно менше, ніж кліренс плазми, як і очікувалося, через відносно незначний внесок нирок у виведення препарату.

Лінійність / нелінійність

Після перорального введення препарату з негайним вивільненням пропорційність дози щодо AUC_0-24 та C_max була продемонстрована в діапазоні від 250 мг до 1000 мг. Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок

Фармакокінетика

азитроміцину була досліджена у 43 дорослих (віком від 21 до 85 років) після перорального прийому одноразової дози 1,0 г азитроміцину (4 капсули по 250 мг) пацієнтам із ШКФ >80 мл/хв (n =12), у пацієнтів із ШКФ від 10 до 80 мл/хв (n = 12) та у пацієнтів із ШКФ 80 мл/хв). Середні значення C_max та AUC_0-120 збільшилися на 61 % та 35 % відповідно у пацієнтів із ШКФ 80 мл/хв. Даних щодо пацієнтів, які перебувають на діалізі, немає, але з огляду на механізм виведення азитроміцину, діаліз навряд чи призведе до значного виведення активної речовини.

Порушення функції печінки

Фармакокінетика

азитроміцину була досліджена у 22 дорослих після перорального прийому одноразової дози 500 мг азитроміцину (2 капсули по 250 мг) пацієнтам з нормальною функцією печінки (n = 6), пацієнтам з класом Чайлд-П’ю A (n = 10) та пацієнтам з класом Чайлд-П’ю B (n = 6). Фармакокінетика азитроміцину у пацієнтів з класом Чайлд-П’ю A та B була на 3 % та 19 % нижчою за AUC_0-inf та на 34 % та 72 % вищою за C_max відповідно порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки.

Особи літнього віку

У добровольців літнього віку (>65 років), яким вводили азитроміцин 500 мг (2 капсули по 250 мг) в день 1, а потім 250 мг з 2 по 5 день натщесерце, AUC_0-24 в дні 1 і 5 становила відповідно 3,0 і 2,7 мкг•год/мл. На 5-й день було виявлено на 29 % вищий AUC_0-24, на 8 % вищий C_max і на 37,5 % вищий T_max, ніж у молодших добровольців (<40 років). Оскільки ці відмінності не вважаються клінічно значущими, коригування дози для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок і печінки не потрібне.

Лікарський засіб показаний для лікування таких інфекцій у дорослих:

- негоспітальна пневмонія.

- запальні захворювання органів малого таза, завжди у поєднанні з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад, метронідазолом).

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Гіперчутливість до діючої речовини, еритроміцину, будь-якого макролідного або кетолідного антибіотика, або до будь-якої з допоміжних речовин.

Хоча азитроміцин є слабким інгібітором CYP450 і не взаємодіє істотно з субстратами CYP450, інгібування CYP3A4 не можна повністю виключити. Тому рекомендується обережність у разі одночасного застосування з субстратами CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом. Азитроміцин є інгібітором транспортера P-глікопротеїну (P-gp). Одночасне застосування азитроміцину з субстратами P-gp, такими як дигоксин і колхіцин, може збільшити їх експозицію. Для препаратів з вузьким терапевтичним індексом рекомендується обережність, клінічний та/або терапевтичний моніторинг препарату та коригування дози за необхідності. У цьому контексті слід враховувати відносно тривалий період напіввиведення азитроміцину.

Лікарські засоби, що, як відомо, подовжують інтервал QT

Азитроміцин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що, як відомо, подовжують інтервал QT (див. розділ «Особливості застосування»), такі як антиаритмічні препарати класу IA (наприклад, хінідин та прокаїнамід) та III (наприклад, дофетилід, аміодарон та соталол), антипсихотичні засоби (наприклад, пімозид), антидепресанти (наприклад, циталопрам), фторхінолони (наприклад, моксифлоксацин та левофлоксацин), цисаприд, хлорохін та гідроксихлорохін.

Інформація про лікарську взаємодію азитроміцину з супутніми лікарськими засобами наведена в таблиці та тексті нижче. Описані лікарські взаємодії базуються на клінічних даних дослідження взаємодії, проведені з азитроміцином, або, де зазначено, є потенційними лікарськими взаємодіями, які можуть виникнути.

Таблиця 2 Клінічно значущі лікарські взаємодії між азитроміцином та іншими лікарськими засобами.

Лікарський засіб (терапевтична область)	Взаємодія Вплив на експозицію	Механізм	Рекомендація щодо спільного застосування
Аторвастатин (інгібітор ГМГ- КоА-редуктази) Азитроміцин 500 мг перорально один раз на добу протягом 3 днів. Аторвастатин 10 мг перорально один раз на добу.	Азитроміцин: ND Аторвастатин: ↔ AUC ↔ Cmax	Аторвастатин є інгібітором CYP3A4 і субстрат P-gp.	Слід бути обережним з моменту післяреєстраційного періоду повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримували азитроміцин одночасно зі статинами
Циклоспорин (імунодепресант) Азитроміцин 500 мг перорально один раз на добу протягом 3 днів. Циклоспорин 10 мг/кг перорально одноразова доза.	Азитроміцин: ND Циклоспорин: ↔ AUC ↑ Cmax 24 %	Циклоспорин є інгібітором CYP3A4 та субстрат P-gp з вузьким терапевтичним індексом та/або конкуренція за жовчовиділення.	Клінічний моніторинг та терапевтичний моніторинг препарату слід проводити під час та після застосування азитроміцину. За потреби дозу циклоспорину слід коригувати.
Колхіцин (подагра)	Азитроміцин: ND Колхіцин: ↑ 57 % AUC0-t ↑ 22 % Cmax	Колхіцин є субстратом P- глікопротеїну з вузьким терапевтичним індексом.	Клінічний моніторинг необхідний під час та після лікування азитроміцином.
Дабігатран (пероральний антикоагулянт)	ND Очікується: ↑ Дабігатран	Дабігатран є субстратом P-глікопротеїну з вузьким терапевтичним індексом.	Слід бути обережним, оскільки дані після виходу на ринок свідчать про підвищений ризик кровотечі у пацієнтів, які отримують азитроміцин одночасно з дабігатраном.
Дигоксин (серцеві глікозиди) ND	ND Очікується: ↑ Дигоксин	Дигоксин є субстратом P-глікопротеїну з вузьким терапевтичним індексом.	Клінічний моніторинг, а можливо, і контроль рівня дигоксину, необхідний під час та після лікування азитроміцином.
Варфарин (пероральний антикоагулянт) Азитроміцин 500 мг перорально один раз на добу протягом 1 дня, а потім 250 мг перорально один раз на добу протягом 4 днів. Варфарин 15 мг перорально одноразова доза.	Азитроміцин: ND Варфарин: ND У клінічному дослідженні лікарської взаємодії змін протромбінового часу не виявлено, проте після виходу препарату на ринок з’явилися повідомлення про посилення антикоагулянтної дії пероральних антикоагулянтів кумаринового ряду при одночасному застосуванні з азитроміцином.	Невідомо.	Під час та після лікування азитроміцином слід розглянути можливість більш частого моніторингу протромбінового часу.
Примітка: статистично значущі зміни більш ніж на 10 % позначені як «↑» або «↓», відсутність змін як «↔», не визначено як «ND».

У клінічних дослідженнях, які оцінювали потенційну лікарську взаємодію азитроміцину з карбамазепіном, цетиризином, ефавіренцом, флуконазолом, метилпреднізолоном, мідазоламом, рифабутином, силденафілом, теофіліном, триазоламом, триметопримом / сульфаметоксазолом та зидовудином, не спостерігалося клінічно значущих змін у експозиції азитроміцину або супутніх лікарських засобів.

Резистентність

Як і з будь-яким антибіотиком, рекомендується спостерігати за ознаками суперінфекції нечутливими організмами, включаючи грибки. Якщо виникає резистентність або селекція організмів, необхідно використовувати інший антибіотик.

Слід зазначити, що існує перехресна резистентність між грампозитивними штамами, стійкими до еритроміцину, та більшістю штамів метицилінрезистентних стафілококів. Крім того, існує перехресна резистентність до лінкозамідів (включаючи кліндаміцин) та стрептограмінів B (до яких належать, наприклад, хінупристиновий компонент хінупристину/дальфопристину).

Тяжкі шкірні реакції та реакції гіперчутливості

Рідкісні тяжкі алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (рідко з летальним наслідком), тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (TEN), реакцію на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), які можуть бути небезпечними для життя або летальними, були зареєстровані у зв'язку з лікуванням азитроміцином (див. розділ «Побічні реакції»). Під час призначення препарату пацієнтам слід розповісти про ознаки та симптоми і ретельно спостерігати за шкірними реакціями. Деякі з цих реакцій на азитроміцин призвели до повторних симптомів і вимагали більш тривалого спостереження та лікування. У разі виникнення алергічної реакції слід припинити застосування азитроміцину та розпочати відповідне лікування. Лікарі повинні знати, що після припинення симптоматичного лікування алергічні симптоми можуть з’явитися знову.

Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння/мерехтіння шлуночків (torsade de pointes), спостерігалися при лікуванні макролідними антибіотиками, включаючи азитроміцин. Оскільки стани, які супроводжуються підвищеним ризиком виникнення шлуночкових аритмій (включаючи тріпотіння/мерехтіння шлуночків), можуть призвести до зупинки серця, азитроміцин слід з обережністю призначати пацієнтам, які мають фактори ризику виникнення аритмії (особливо жінки та пацієнти літнього віку), а саме:

- пацієнтам із вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT, наявністю в анамнезі тріпотіння/мерехтіння шлуночків (torsade de pointes);

- пацієнтам, які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, які подовжують інтервал QT, таких як антиаритмічні препарати класів IA (хінідин та прокаїнамід) і III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприд і терфенадин, нейролептичні засоби, такі як пімозид; антидепресанти (такі як циталопрам та фторхінолони, наприклад моксифлоксацин і левофлоксацин);

- пацієнтам із порушенням електролітного обміну, особливо у разі гіпокаліємії і гіпомагніємії;

- пацієнтам із клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.

Гепатотоксичність

Оскільки печінка є основним шляхом виведення азитроміцину, його застосування слід проводити з обережністю пацієнтам зі значними порушеннями функції печінки. При застосуванні азитроміцину повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що потенційно може призвести до загрозливої для життя печінкової недостатності. При застосуванні азитроміцину також повідомлялося про випадки гепатиту, холестатичної жовтяниці, некрозу печінки та печінкової недостатності, деякі з яких призвели до летального результату (див. розділ «Побічні реакції»). Деякі пацієнти могли мати попередні захворювання печінки або приймати інші гепатотоксичні лікарські засоби. Пацієнтам слід порекомендувати припинити прийом азитроміцину та звернутися до лікаря, якщо розвиваються ознаки та симптоми порушення функції печінки, такі як швидкий розвиток астенії, пов’язаної з жовтяницею, темна сеча, схильність до кровотеч або печінкова енцефалопатія. У таких випадках слід негайно провести тести / дослідження функції печінки.

Діарея, асоційована з Clostridioides difficile (CDAD), псевдомембранозний коліт

При застосуванні азитроміцину повідомлялося про випадки CDAD та псевдомембранозного коліту, тяжкість яких може варіюватися від легкої діареї до летального коліту (див. розділ «Побічні реакції»). CDAD та псевдомембранозний коліт слід враховувати у пацієнтів, у яких під час або після застосування азитроміцину спостерігається діарея. Слід розглянути можливість припинення терапії азитроміцином та застосування підтримувальної терапії разом зі специфічним лікуванням C. difficile. Не слід застосовувати лікарські засоби, що пригнічують перистальтику.

Інфекції, що передаються статевим шляхом

Neisseria gonorrhoeae, швидше за все, є резистентною до макролідів, включаючи азалід азитроміцин. Тому азитроміцин не рекомендується застосовувати для лікування неускладненої гонореї та запальних захворювань органів малого таза, якщо лабораторні результати не підтвердили чутливість мікроорганізму до азитроміцину. Якщо не лікувати або лікувати недостатньо ефективно, це захворювання може призвести до пізніх ускладнень, таких як безпліддя та позаматкова вагітність. Крім того, слід виключити супутню інфекцію, спричинену Treponema pallidum, оскільки симптоми інкубаційного періоду сифілісу можуть бути приховані, що затримує діагностику. Усім пацієнтам із інфекціями сечостатевої системи, що передаються статевим шляхом, слід розпочати відповідну антибактеріальну терапію та провести мікробіологічні контрольні тести. Міастенія гравіс

Повідомлялося про загострення симптомів міастенії гравіс або про новий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.

Нечутливі організми

Застосування азитроміцину може призвести до надмірного росту нечутливих організмів. У разі виникнення суперінфекції може бути необхідним припинення лікування або вжиття інших відповідних заходів.

Ріжки. У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків спричиняє швидкий розвиток ерготизму. Відсутні дані щодо можливої взаємодії між ріжками та азитроміцином. Проте через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Важлива інформація про допоміжні речовини.

Цей лікарський засіб містить приблизно 188 мг натрію (у вигляді гідроксиду) у кожному флаконі. Це слід брати до уваги, призначаючи лікарський засіб пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Дослідження репродуктивної функції тварин проводилися з використанням доз, що досягали помірної токсичності для матері. У цих дослідженнях не було виявлено ознак тератогенного впливу. Однак адекватних і добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. Існує велика кількість даних спостережних досліджень щодо впливу азитроміцину у період вагітності (понад 7000 вагітностей з впливом азитроміцину). Більшість цих досліджень не вказують на підвищений ризик несприятливих ефектів для плода, таких як серйозні вроджені вади розвитку або вади серцево-судинної системи. Епідеміологічні дані щодо ризику викидня після впливу азитроміцину на початку вагітності є непереконливими. Дослідження на тваринах не вказують на репродуктивну токсичність. Азитроміцин слід застосовувати у період вагітності лише за клінічної необхідності. Період годування груддю.

Обмежена інформація, доступна з опублікованої літератури, вказує на те, що азитроміцин присутній у грудному молоці в розрахунковій найвищій середній добовій дозі від 0,1 до 0,7 мг/кг/добу. Жодних серйозних побічних ефектів азитроміцину на дітей, яких годують груддю, не спостерігалося.

Тому застосування азитроміцину у період годування груддю можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. У разі застосування лікарського засобу необхідно прийняти рішення про припинення/утримання від грудного вигодовування.

Фертильність.

Дослідження фертильності на щурах продемонстрували зниження показника вагітності після застосування азитроміцину. Релевантність цих даних для людини невідома.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Азитроміцин-Віста має помірний вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами. У деяких пацієнтів, які приймали азитроміцин, спостерігалися запаморочення, сонливість та судоми, а у деяких пацієнтів – порушення зору та/або слуху. Це слід враховувати при оцінці здатності пацієнта керувати автомобілем та працювати з механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування

Азитроміцин слід застосовувати у вигляді одноразової добової дози. Рекомендації щодо дозування для дорослих пацієнтів наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Рекомендації щодо дозування азитроміцину для внутрішньовенного введення

Показання	Схема дозування азитроміцину
Негоспітальна пневмонія	500 мг внутрішньовенно 1 раз на добу щонайменше протягом 2 днів, далі терапію продовжують пероральним прийомом по 500 мг азитроміцину у вигляді одноразової добової дози протягом 7–10 днів.
Запальні захворювання органів малого таза, у поєднанні з іншими відповідними антибактеріальними препаратами (наприклад, метронідазолом)	500 мг внутрішньовенно 1 раз на добу протягом 1−2 днів, далі терапію продовжують пероральним прийомом по 250 мг азитроміцину 1 раз на добу у вигляді одноразової добової дози протягом 7 днів.
Слід враховувати схеми лікування, дози та тривалість лікування, рекомендовані в оновлених клінічних настановах для кожного показання. Перехід на пероральну терапію слід проводити за призначенням лікаря та відповідно до клінічної реакції.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти із порушеннями функції нирок.

Пацієнтам із незначними порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації ≥10 мл/хв) можна застосовувати те ж саме дозування, що й пацієнтам із нормальною функцією нирок. Азитроміцин необхідно з обережністю призначати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв) (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти із порушеннями функції печінки.

Пацієнтам з легкою (клас А за шкалою Чайлда-П’ю) або помірною печінковою недостатністю (клас В за шкалою Чайлда-П’ю) коригування дози не потрібне (див. розділ «Фармакокінетика»). Даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда-П’ю) немає. Тому азитроміцин слід застосовувати з обережністю для таких пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти літнього віку.

Призначення лікарського засобу пацієнтам літнього віку не потребує корекції дози. Оскільки пацієнти літнього віку можуть мати порушення електричної провідності серця, рекомендовано дотримуватися обережності при застосуванні азитроміцину у зв’язку з ризиком розвитку серцевої аритмії та аритмії torsade de pointes.

Спосіб застосування.

Цей лікарський засіб слід застосовувати шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю 3 години в концентрації 1 мг/мл або протягом 1 години в концентрації 2 мг/мл. Слід уникати застосування вищих концентрацій, оскільки у всіх суб’єктів клінічних досліджень, які отримували інфузії препарату в концентрації вище 2 мг/мл, спостерігалася місцева реакція у місці інфузії.

Тривалість інфузії азитроміцину повинна становити не менше 60 хвилин.

Азитроміцин-Віста не можна застосовувати болюсно або внутрішньом’язово.

Приготування інфузійного розчину.

Етап 1.

Підготувати первинний концентрат для інфузійного розчину шляхом введення 4,8 мл стерильної води для ін’єкцій у флакон із порошком лікарського засобу Азитроміцин-Віста. Струшувати флакон до повного розчинення порошку. 1 мл відновленого концентрату для інфузійного розчину містить 100 мг азитроміцину. Отриманий розчин повинен бути прозорим та безбарвним.

Етап 2.

Розвести отримані 5 мл концентрату для інфузій сумісним розчином для інфузій до отримання кінцевого розчину для інфузії, що містить азитроміцин у концентрації 1 мг/мл або 2 мг/мл (див. таблицю 1 нижче).

Таблиця 1

Підготовка кінцевого розчину для інфузій

Концентрація кінцевого розчину для інфузій (мг/мл)	Кількість розчинника (мл)
1	500
2	250

Концентрат для розчину для інфузій можна розводити за допомогою:

0,9 % розчину натрію хлориду;

0,45 % розчину натрію хлориду;

5 % водного розчину d-глюкози;

розчину Рінгера;

5 % розчину d-глюкози у 0,3 % розчині натрію хлориду;

5 % розчину d-глюкози у 0,45 % розчині натрію хлориду.

До введення відновлений і розведений розчини необхідно візуально перевірити на наявність часток. Можна використовувати лише прозорі розчини без часток. Якщо розчин містить частки, його необхідно викинути. Невикористаний лікарський засіб або залишки слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Діти

Безпека та ефективність азитроміцину для внутрішньовенного лікування позалікарняної пневмонії у дітей не встановлені.

Немає відповідного застосування азитроміцину для лікування запальних захворювань органів малого таза у дітей віком до 12 років, а безпека та ефективність у підлітків жіночої статі не встановлені.

Симптоми. Побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні доз, вищих за рекомендовані, були подібними до тих, що спостерігалися при застосуванні нормальних доз (див. розділ «Побічні реакції»). Типовими симптомами передозування азитроміцином є шлунково-кишкові симптоми, тобто блювання, діарея, біль у животі та нудота.

Лікування. У разі передозування показане загальне симптоматичне лікування та підтримка життєво важливих функцій. Даних про вплив діалізу на виведення азитроміцину немає. Однак, з огляду на механізм виведення азитроміцину, діаліз навряд чи призведе до значного виведення активної речовини.

Короткий опис профілю безпеки

Найчастіше повідомлялися такі побічні реакції під час лікування: діарея, головний біль, блювання, біль у животі, нудота та відхилення від норми результатів лабораторних аналізів. Інші важливі побічні реакції включають анафілактичні реакції, torsade de pointes, аритмію, включаючи шлуночкову тахікардію, псевдомембранозний коліт та печінкову недостатність (див. розділ «Особливості застосування»). Під час лікування азитроміцином повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (TEN), реакцію на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP) (див. розділ «Особливості застосування»).

У нижченаведеній таблиці зазначено побічні реакції, визначені за допомогою клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження, при застосуванні всіх лікарських форм азитроміцину відповідно до систем органів та частоти. Групи за частотою визначалися за допомогою такої шкали: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, < 1/10); нечасто (1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не можна визначити з наявних даних). У межах кожної групи за частотою небажані явища представлено в порядку зменшення їхньої тяжкості.

Таблиця 2

Небажані реакції, які можуть бути пов’язані із застосуванням азитроміцину, визначені на основі даних, отриманих у процесі клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження.

Система органів	Дуже часто	Часто	Нечасто	Рідко	Частота невідома
Інфекції та інвазії			Кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функції дихання, риніт		Псевдомембранозний коліт
З боку кровоносної і лімфатичної систем		Лімфоцитопенія, еозинофілія, збільшення кількості базофілів, моноцитоз, збільшення кількості нейтрофілів	Лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія. Тромбоцитоз, зменшення гематокриту		Тромбоцитопенія, гемолітична анемія
З боку імунної системи			Ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної чутливості		Анафілактична реакція
З боку обміну речовин			Анорексія
З боку психіки			Нервозність, безсоння	Ажитація	Агресивність, неспокій, делірій, галюцинації
З боку нервової системи		Головний біль	Запаморочення, сонливість, парестезія, дисгевзія		Непритомність, судоми, психомоторна підвищена активність, аносмія, паросмія, агевзія, міастенія гравіс, гіпестезія, синкопе
З боку органів зору			Зорові розлади
З боку органів слуху			Порушення слуху, вертиго		Погіршення слуху, включаючи глухоту та/або дзвін у вухах
З боку серця			Пальпітація		Тріпотіння/мерехтіння шлуночків (torsade de pointes), аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію, подовження QT-інтервалу на ЕКГ
З боку судин			Припливи		Артеріальна гіпотензія
З боку респіраторної системи			Задишка, диспное, носова кровотеча
З боку травного тракту	Діарея	Блювання, біль у животі, нудота	Гастрит, запор, метеоризм, диспепсія, дисфагія, сухість у роті, відрижка, виразки у ротовій порожнині, гіперсекреція слини		Панкреатит, зміна кольору язика, порушення смакового сприйняття, пілоростеноз
З боку гепатобіліарної системи			Гепатит, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня білірубіну в крові, підвищення рівня лужної фосфатази в крові	Порушення функції печінки, холестатична жовтяниця	Печінкова недостатність, (рідко призводила до летального наслідку), фульмінантний гепатит, некротичний гепатит
З боку шкіри та підшкірної клітковини			Висипання, свербіж, кропив’янка, дерматит, сухість шкіри, гіпергідроз	Фоточутливість, гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Реакція на лікарські засоби з еозинофілі-єю та системни-ми симптомами (DRESS)	Синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, реакція на ліки з еозинофілією та системними симптомами.
З боку скелетно-м’язової системи			Остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї		Артралгія
З боку сечовидільної системи			Дизурія, біль у нирках. Підвищення рівня сечовини в крові Підвищення рівня креатиніну в крові		Гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит
З боку репродуктивної системи та молочних залоз			Маткова кровотеча, тестикулярні порушення
Загальні порушення та місцеві реакції		Біль у місці ін’єкції, запалення у місці ін’єкції	Біль у грудях, набряк, нездужання, астенія, підвищена втомлюваність, набряк обличчя, гіпертермія, біль, периферичний набряк
Лабораторні показники		Знижений рівень бікарбонату крові	Підвищення рівня лужної фосфатази, підвищення рівня хлориду підвищення рівня глюкози, підвищення рівня бікарбонату, відхилення рівня натрію
Ураження та отруєння			Ускладнення після процедури

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик щодо застосування відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

3 роки.

Для лікарського засобу не вимагається спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Відновлений розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі не вище 30 °С або 72 годин при температурі 2–8 °С.

Застосовувати лише зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози» розчинники.

По 500 мг у флаконі, 1 флакон у пачці.

За рецептом.

АНФАРМ ХЕЛЛАС С.А / ANFARM HELLAS S.A.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

61-й км Національної Дороги Афіни-Ламія, Схіматарі Віотія 32009, Греція /

61st km Nat. Rd. Athens-Lamia, Schimatari Viotias 32009, Greece.