Як схуднути: що дійсно допомагає скинути вагу, як не набрати її знову та в яких випадках лікар може призначити препарати для схуднення

Щоб схуднути, іноді недостатньо просто дотримуватися суворої дієти чи змушувати себе щодня займатися спортом. Важливо зрозуміти, чому набирається вага, які зміни дійсно допомагають її зменшити та що робити, щоб втрачені кілограми не повернулися. Розбираємося, як схуднути без нескінченної боротьби з апетитом, коли надмірна вага стає медичною проблемою і в яких випадках лікар може запропонувати препарати для лікування ожиріння.

«Просто їж менше»: чому ця порада не завжди допомагає схуднути?

На папері все справді виглядає просто: щоб схуднути, потрібно отримувати з їжею менше енергії, ніж організм витрачає. Але людина — не калькулятор калорій. Коли вага знижується, організм вміє досить переконливо нагадувати, що розлучатися із запасами енергії він, власне, не планував.

Змінюється апетит, відчуття ситості та витрата енергії, звичні порції раптом перестають здаватися такими вже й великими, а після кількох тижнів схуднення вага може зупинитися, хоча вчора та сама стратегія чудово працювала. Додамо сюди недосипання, стрес, порушення харчової поведінки, вплив деяких захворювань та ліків — і порада «просто їж менше» починає звучати приблизно як «просто не нервуй». Технічно ідея зрозуміла, а от практичної користі небагато.

І це не спроба скасувати закони фізики: дефіцит калорій дійсно необхідний для зниження маси тіла. Просто створити його і, що ще складніше, підтримувати місяцями й роками буває непросто. Ожиріння сьогодні розглядають як хронічне рецидивне захворювання, на розвиток якого впливають не тільки харчування та фізична активність, а й генетичні, нейробіологічні, поведінкові та соціальні чинники.

Тому перш ніж шукати відповідь на питання «як схуднути?», потрібно з’ясувати інше: чи справді вагу потрібно знижувати, наскільки та заради якої мети.

Схуднення — кому насправді потрібно знижувати вагу: індекс маси тіла та чим надмірна маса тіла відрізняється від ожиріння

Цифра на вагах сама по собі дуже мало говорить про стан здоров’я. 80 кг при зрості 155 см і ті самі 80 кг при зрості 190 см — це дві різні ситуації. Тому для початкової оцінки ваги використовують індекс маси тіла (ІМТ).

Розраховується він просто:

• ІМТ = маса тіла в кілограмах / зріст у метрах².

Або, що ще простіше, ви можете скористатися онлайн-калькулятором індексу маси тіла через пошук у браузері.

Наприклад, при вазі 75 кг і зрості 1,70 м ІМТ становитиме приблизно 26 кг/м².

Для дорослих стандартна класифікація ВООЗ виглядає так:

ІМТ	Що це означає
менш ніж 18,5	недостатня маса тіла
18,5-24,9	нормальна маса тіла
25-29,9	надмірна маса тіла
30-34,9	ожиріння 1-го ступеня
35-39,9	ожиріння 2-го ступеня
≥40	ожиріння 3-го ступеня

Тобто надмірна вага та ожиріння — це не одне й те саме. Згідно з класифікацією ВООЗ надмірна маса тіла — це ІМТ від 25 до 29,9 кг/м², а ожиріння — від 30 кг/м².

Але різниця тут полягає не лише в кількох одиницях ІМТ. Надмірна вага — це насамперед сигнал про те, що жирової тканини стало більше і варто уважніше придивитися до свого здоров’я.

Важливо: індекс маси тіла (ІМТ) від 30 у дорослих відповідає критерію ожиріння. І це не просто питання зайвих кілограмів чи зовнішності. Ожиріння — хронічне рецидивуюче захворювання, яке потребує професійного медичного підходу. Тому не варто самостійно встановлювати діагноз або експериментувати з методами схуднення. Краще звернутися до лікаря, який оцінить стан здоров’я та допоможе підібрати безпечну й ефективну стратегію лікування.

Але лише показник ІМТ не здатний зазирнути всередину людини. Він не знає, скільки в неї м’язів, де відкладається жир, який у неї тиск, рівень глюкози та чи не стало важче підійматися на третій поверх. Тому у двох людей з однаковим ІМТ ризики для здоров’я можуть помітно відрізнятися. Сучасні рекомендації Європейської асоціації з вивчення ожиріння (EASO) пропонують зважати не лише на кілограми та ІМТ, а й на розподіл жирової тканини та вже наявні проблеми зі здоров’ям. І саме тут лікарі починають вимірювати окружність талії…

До чого тут обхват талії?

Жирова тканина буває різною. Особливо лікарів цікавить жир, який накопичується переважно в області живота. Такий розподіл називають абдомінальним ожирінням, і він пов’язаний із вищим ризиком виникнення цукрового діабету 2-го типу, артеріальної гіпертензії та серцево-судинних захворювань.

Тому сантиметрова стрічка іноді більше розповідає про метаболічний ризик, ніж ваги.

Один із простих сучасних орієнтирів — відношення окружності талії до зросту. Наприклад, NICE рекомендує додатково оцінювати цей показник у дорослих з ІМТ менше ніж 35 кг/м². Щоб обчислити це значення, потрібно обхват талії в см поділити на зріст у см. Запам’ятати цей принцип зовсім нескладно: бажано, щоб окружність талії була меншою за половину зросту. Тобто при зрості 170 см йдеться  про обхват талії менше ніж 85 см. Відношення обхвату талії до зросту від 0,5 і вище вже вказує на підвищену центральну жирову масу та пов’язані з нею ризики.

Саме тому ситуація «ІМТ у мене нормальний, отже, більше ні на що дивитися не потрібно» не завжди працює. Як і зворотна ситуація: одне число, трохи вище межі норми, ще не розповідає лікарю всю історію вашого здоров’я.

Кому тоді дійсно потрібно знижувати вагу?

Ось тут правило «побачив ІМТ вище 25 — терміново худни» не працює.

При ожирінні зниження маси тіла стає частиною лікування, особливо якщо вже з’явилися пов’язані з ним проблеми:

• підвищений артеріальний тиск;
• порушення вуглеводного обміну або цукровий діабет 2 типу;
• порушення ліпідного обміну;
• апное сну;
• жирова хвороба печінки;
• захворювання суглобів та інші ускладнення.

Чим вищий ІМТ і чим більше таких факторів, тим важливіше оцінювати ситуацію разом із лікарем, а не просто шукати чергову дієту в інтернеті.

При надмірній вазі наявність супутніх захворювань і порушень, перелічених вище, — теж привід звернутися до лікаря. Але тут все трохи більш індивідуально. ІМТ 26 сам по собі ще не означає, що людині обов’язково потрібно худнути за будь-яку ціну. Лікар врахує обхват талії, артеріальний тиск, показники обміну речовин, сімейний та медичний анамнез, фізичний стан та інші фактори ризику. Наприклад, надмірна вага у поєднанні з вираженим абдомінальним ожирінням і переддіабетом — це зовсім не та сама ситуація, що й той самий ІМТ у фізично активної людини без метаболічних порушень. Сучасні європейські рекомендації якраз пропонують враховувати ці відмінності, а не орієнтуватися виключно на ваги.

А людині з нормальною вагою та без медичних показань зазвичай не потрібно худнути просто тому, що хотілося б побачити на вагах меншу цифру. Особливо не варто заради кількох «зайвих» з естетичного погляду кілограмів сідати на екстремальну дієту або шукати таблетки та уколи для схуднення.

Виходить, що питання «чи потрібно мені худнути?» насправді складається з трьох питань:

1. Скільки жирової тканини накопичилося?
2. Де вона розташована?
3. Чи впливає вона вже на здоров’я?

Ба більше, якщо ваш ІМТ становить 30 кг/м² або понад цю цифру, це вже відповідає критерію ожиріння та є підставою звернутися до лікаря, навіть якщо явних ускладнень поки немає. Спеціаліст допоможе оцінити стан здоров’я та визначити, яка стратегія лікування буде доцільною.

І якщо ви з'ясували, що схуднення дійсно необхідне, то наступне питання — як схуднути так, щоб не провести найближчі місяці в постійному голоді й не набрати вагу знову? Саме тут однієї сили волі зазвичай виявляється замало.

Чим небезпечне ожиріння: коли схуднення — це вже не лише питання краси, а й здоров’я?

Кілька зайвих кілограмів після відпустки та ожиріння — це зовсім не одне й те саме. У другому випадку лікарів турбує не стільки розмір одягу чи цифра на вагах, скільки те, як надлишок жирової тканини впливає на роботу організму.

Річ у тім, що жирова тканина — це не просто стратегічний запас енергії на випадок, якщо одного дня в домі закінчаться макарони. Вона бере участь в обмінних та гормональних процесах, а при її надлишку ці процеси можуть порушуватися. Особливо важливим є жир, що накопичується в ділянці живота та навколо внутрішніх органів. Саме тому абдомінальне ожиріння пов’язують із підвищеним кардіометаболічним ризиком.

Сьогодні ожиріння розглядають як хронічне захворювання, яке може підвищувати ймовірність цілої низки проблем зі здоров’ям. Зокрема, воно пов’язане з:

• цукровим діабетом 2 типу — надлишок жирової тканини може супроводжуватися інсулінорезистентністю та порушенням контролю рівня глюкози;
• артеріальною гіпертензією та серцево-судинними захворюваннями — особливо якщо одночасно підвищені артеріальний тиск, рівень холестерину або тригліцеридів;
• жировою хворобою печінки — коли надмірна кількість жиру накопичується вже безпосередньо в печінці;
• обструктивним апное сну — станом, при якому під час сну багаторазово порушується дихання;
• захворюваннями суглобів — додаткове навантаження особливо помітно позначається на колінних і тазостегнових суглобах;
• деякими іншими захворюваннями та порушеннями, ризик яких збільшується при ожирінні.

При цьому ожиріння не завжди означає, що у людини обов’язково розвинуться діабет, гіпертонія або серцеві захворювання. Йдеться про підвищення ризику, причому багато що залежить від ступеня ожиріння, розподілу жирової тканини, віку, спадковості, способу життя та вже існуючих захворювань.

Саме тому сучасне лікування ожиріння переслідує набагато важливішу мету, ніж просто отримати гарну цифру на вагах: знизити ризики для здоров’я, поліпшити показники обміну речовин, зберегти рухливість і якість життя.

А чи обов’язково худнути до «ідеальної ваги»?

Ось тут є хороша новина: зазвичай ні.

Щоб зниження ваги почало приносити користь здоров’ю, зовсім не обов’язково одного ранку побачити на вагах цифру з умовної таблиці «ідеальної ваги». Вже зниження приблизно на 5-10% від початкової маси тіла у людей із надмірною вагою або ожирінням може супроводжуватися поліпшенням деяких показників — наприклад, рівня глюкози, артеріального тиску та тригліцеридів. А при деяких захворюваннях більш виражене зниження ваги може давати додаткову користь.

Причому результат оцінюють не тільки за вагою. Якщо людині стало легше рухатися, покращилися артеріальний тиск і показники глюкози, зменшився обхват талії або стали менш вираженими проблеми, пов’язані з ожирінням, — це теж важливий результат.

Тому питання «як схуднути?» при ожирінні — це вже не обов’язково історія про зовнішність, а скоріше про здоров’я та якість життя.

Але тут виникає наступне закономірне запитання: якщо людина розуміє, навіщо їй худнути, чому не можна просто взяти себе в руки, менше їсти й більше рухатися? Але з цією знаменитою «силою волі» все набагато цікавіше.

Чому не вдається схуднути: справа не завжди в браку сили волі

З боку схуднення часто виглядає аж до образливого просто: їж менше, рухайся більше — і вага має знижуватися. З погляду фізики все дійсно зводиться до енергетичного балансу: щоб організм витрачав запаси, він повинен отримувати менше енергії, ніж витрачає. Але ось створити цей дефіцит і місяцями його утримувати — це вже зовсім інша історія.

Для організму зменшення запасів енергії може бути сигналом: їжі стало менше — треба економити й активніше її шукати. Тому чим довше людина худне, тим частіше виявляє дивну річ: раціон ніби той самий, зусиль більше, а голод стає сильнішим і вага раптом перестає змінюватися.

Ось що може заважати схудненню:

1. Організм адаптується до зниження ваги. Чим меншою стає маса тіла, тим менше енергії потрібно для її підтримання. Тому раціон, на якому вага добре йшла на початку, через кілька місяців може вже не створювати колишнього дефіциту. Звідси й знайоме багатьом плато ваги.
2. Після схуднення апетит може посилюватися. Організм сприймає втрату запасів енергії не як перемогу над зайвими кілограмами, а скоріше як привід насторожитися. Сигнали голоду стають помітнішими, а відчуття ситості іноді настає пізніше. Виходить не найзручніша комбінація: калорій потрібно менше, а їсти хочеться більше.
3. Перекуси та напої легко недооцінити. Соус до салату, кілька горіхів, сир під час приготування їжі, солодка кава або перекуси «на один укус» виглядають нешкідливо окремо, але разом цілком можуть з’їсти запланований дефіцит калорій. Особливо коли людина вже давно худне й перестає помічати такі дрібниці.
4. Ми рухаємося менше, ніж думаємо. І йдеться не лише про тренування. Більшу частину енерговитрат протягом дня створює звичайне життя: ходьба, сходи, домашні справи, прогулянки, навіть звичка частіше вставати зі стільця. На суворій дієті або під час втоми людина може зовсім непомітно почати економити рухи й навіть менше жестикулювати.
5. Недосипання та стрес можуть посилювати апетит. Після короткої ночі зазвичай сильніше хочеться калорійної їжі, а сил на прогулянку та приготування нормальної вечері стає менше. Хронічний стрес теж може змінювати харчову поведінку: хтось перестає їсти, а хтось починає регулярно заїдати важкий день.
6. Іноді свою роль можуть відігравати захворювання та деякі ліки. Наприклад, набору ваги можуть сприяти деякі ендокринні порушення, а також окремі антидепресанти, антипсихотичні препарати, глюкокортикостероїди та інші ліки. Це не означає, що людині із зайвою вагою потрібно здавати аналіз на «всі гормони» або самостійно скасовувати препарати — обстеження та можливу зміну терапії слід обговорювати з лікарем.
7. Інсулінорезистентність може бути частиною проблеми, але не унеможливлює схуднення. Вона часто зустрічається при ожирінні та метаболічних порушеннях, однак сама по собі не порушує енергетичний баланс. Ба більше, зниження маси тіла зазвичай покращує чутливість тканин до інсуліну.
8. Генетика теж має значення. Люди дійсно відрізняються за схильністю до набору ваги, апетитом, відчуттям ситості та розподілом жирової тканини. Тому одній людині підтримувати стабільну вагу порівняно легко, а іншій доводиться докладати для того самого результату набагато більше зусиль.

Саме тому фраза «просто візьми себе в руки» погано пояснює, чому одна людина легко скидає 10 кг, а інша місяцями бореться за кожен кілограм.

Як схуднути правильно й швидко: що справді допомагає без суворих дієт?

Якщо відкинути детокси, продукти, що спалюють жир, заборону на їжу після шостої та іншу дієтичну магію, принцип схуднення досить простий: організм повинен отримувати трохи менше енергії, ніж витрачає.

Але дефіцит калорій — це не означає «їсти якомога менше». Чим суворіші обмеження, тим складніше їх дотримуватися. Тому хороший план схуднення — не найсуворіший, а той, якого можна дотримуватися довго.

№1. Дефіцит калорій. Скільки потрібно недоїдати, щоб схуднути?

Дефіцит калорій виникає, коли організм витрачає більше енергії, ніж отримує з їжею. Наприклад, якщо для підтримки ваги потрібно близько 2000 ккал, раціон на 1700-1800 ккал забезпечить дефіцит приблизно 200-300 ккал на добу.

Але спочатку потрібно дізнатися свою приблизну норму.

Для цього розраховують базовий обмін речовин — витрату енергії організму в стані спокою. Одна з поширених формул — Mifflin-St Jeor:

• для жінок: 10 × вага (кг) + 6,25 × зріст (см) – 5 × вік – 161;
• для чоловіків: 10 × вага (кг) + 6,25 × зріст (см) – 5 × вік + 5.

Наприклад, для жінки 35 років, зростом 165 см і вагою 70 кг:

• 10 × 70 + 6,25 × 165 – 5 × 35 – 161 ≈ 1395 ккал.

Це витрата енергії в стані спокою. Щоб отримати приблизну калорійність для підтримки ваги, результат множать на коефіцієнт активності:

• 1,2 — переважно сидячий спосіб життя;
• 1,35-1,4 — трохи ходьби та легка активність;
• 1,5-1,6 — регулярні тренування або активний спосіб життя;
• 1,7 і вище — високе щоденне навантаження.

Якщо взяти коефіцієнт 1,4:

• 1395 × 1,4 ≈ 1950 ккал.

Отже, почати схуднення можна приблизно з 1650-1750 ккал на добу, а далі стежити за динамікою ваги й за потреби коригувати раціон. Формули дають лише орієнтир: реальна витрата енергії у різних людей відрізняється.

Як усе це підраховувати на практиці? Найпростіше використовувати додаток для підрахунку калорій і хоча б спочатку зважувати продукти. Не забувайте враховувати олію, соуси, напої, горіхи та невеликі перекуси — саме вони часто непомітно збільшують калорійність.

І краще орієнтуватися не на один ідеальний день, а на середню калорійність за тиждень. Фітнес-браслети при цьому варто сприймати лише як орієнтир: цифру «спалено 600 ккал» не потрібно автоматично перетворювати на додаткові 600 ккал їжі.

Схема проста: розрахувати калорійність підтримки, потім зменшити приблизно на 200-300 ккал і кілька тижнів спостерігати за вагою, а за потреби скоригувати раціон.

№2. Що їсти, щоб схуднути й не відчувати постійного голоду?

Теоретично дефіцит можна створити навіть на печиві. На практиці довго жити на такому раціоні буде нестерпно: калорії закінчаться набагато раніше, ніж апетит.

Тому зручніше будувати раціон навколо продуктів, які добре насичують і дозволяють отримати достатньо білка, клітковини та поживних речовин:

• джерела білка — м’ясо, птиця, риба, яйця, сир та інші молочні продукти, бобові;
• овочі та зелень — вони збільшують об’єм порції без величезної кількості калорій;
• цілі фрукти замість спроб назавжди заборонити собі все солодке;
• крупи, картопля, цільнозернові продукти та бобові — вуглеводи самі по собі не заважають схудненню;
• джерела жирів — горіхи, насіння, рослинні олії, авокадо, жирна риба, але в розумній кількості: жири досить калорійні.

При цьому не обов’язково переходити на варену грудку з огірком і сумно дивитися на чужу пасту. Можуть працювати різні моделі харчування — середземноморська, з нижчим вмістом вуглеводів, помірно низькожирова та інші. Головне, щоб обраний раціон створював відповідний дефіцит енергії, залишався повноцінним і не перетворював кожне приймання їжі на випробування характеру.

Найкраща дієта для схуднення — та, якої людина здатна дотримуватися місяцями.

№3. Чи допомагає спорт схуднути, якщо не змінювати харчування?

Допомагає, але зазвичай не настільки, як хотілося б. Витратити кілька сотень кілокалорій на тренуванні часто складніше, ніж повернути їх одним калорійним перекусом.

Тому без змін у харчуванні фізична активність зазвичай дає скромніше зниження ваги, ніж поєднання руху та контролю калорійності.

Але спорт все одно важливий: він допомагає зберігати м’язи, покращує стан серця та судин, чутливість до інсуліну, витривалість і настрій, а після схуднення допомагає утримувати результат.

І спортзал не обов’язковий. Ходьба, велосипед, плавання, домашні силові вправи та просто більш активне повсякденне життя теж дають результат. Важливе значення має не героїчне тренування раз на суботу, а регулярні фізичні навантаження у повсякденному житті.

№4. Сон, стрес і звички: дрібниці, які насправді не дрібниці

Можна ідеально розрахувати калорії, але помітно ускладнити собі завдання, якщо спати по 5 годин, цілий день сидіти й щовечора підходити до холодильника абсолютно виснаженим.

Недосипання може посилювати апетит і тягу до калорійної їжі, а хронічний стрес — підштовхувати до звичного «заїдання». Тому допомагають і зовсім побутові речі: заздалегідь планувати їжу, не тримати снеки постійно перед очима, більше рухатися протягом дня та їсти уважніше, помічаючи насичення.

Головний принцип тут той самий: не потрібно щодня перемагати себе. Набагато ефективніше організувати харчування та спосіб життя так, щоб корисний вибір вимагав якомога менше зусиль.

Як схуднути й не набрати вагу знову?

Схуднення — це не тимчасовий проєкт на кілька тижнів. Якщо після схуднення повернутися до колишнього раціону й рівня активності, вага дійсно може поступово повернутися. Крім того, після зниження маси тіла організму потрібно менше енергії, а апетит у частини людей залишається підвищеним — тому утримувати нову вагу іноді навіть складніше, ніж її скинути.

Найкраще працюють не короткострокові дієти, а зміни, які можна зберегти надовго: звична структура харчування, регулярна фізична активність, контроль порцій і періодичне спостереження за вагою. Утримання результату — це не окрема дієта, а продовження того самого способу життя, завдяки якому вдалося схуднути.

Але іноді людина дійсно змінює раціон, стає активнішою, намагається підтримувати дефіцит калорій — а цього все одно недостатньо, щоб досягти значного й стійкого зниження ваги. Особливо якщо йдеться вже не просто про кілька зайвих кілограмів, а про ожиріння як хронічне захворювання. У таких випадках підхід до зниження ваги може бути ширшим, ніж лише дієта та тренування.

Лікування ожиріння: коли правильного харчування та тренувань може бути недостатньо?

Поки йдеться про кілька зайвих кілограмів, людині часто достатньо скоригувати раціон, більше рухатися та поспостерігати, як змінюється вага. Але ожиріння — це вже хронічне захворювання, і іноді намагатися лікувати його виключно силою волі приблизно так само дивно, як намагатися знизити високий тиск лише прогулянками.

Це не означає, що харчування та фізична активність перестають бути важливими. Навпаки — вони залишаються основою лікування. Просто в деяких ситуаціях лікарю доводиться застосовувати й інші методи.

Як зрозуміти, що схудненням краще займатися разом із лікарем?

Звернутися за медичною допомогою особливо варто, якщо:

• ІМТ становить 30 і вище — тобто мова вже йде про ожиріння, а не просто про надмірну масу тіла;
• вага супроводжується проблемами зі здоров’ям — наприклад, підвищеним тиском, порушенням рівня глюкози, цукровим діабетом 2-го типу, жировою хворобою печінки, апное сну або захворюваннями суглобів;
• помітно збільшився обхват талії та є абдомінальне ожиріння;
• вага продовжує зростати, попри спроби змінити харчування та рівень активності;
• людина неодноразово худла, але щоразу швидко набирала вагу знову;
• є підозра, що набору ваги сприяють захворювання або ліки, які приймає пацієнт;
• ожиріння виражене і вже помітно обмежує рух, повсякденну активність або якість життя.

Що може запропонувати лікар?

Лікування ожиріння рідко виглядає як один універсальний рецепт. Зазвичай це поєднання кількох напрямків:

• індивідуальна корекція харчування — без екстремальних дієт, але зі зрозумілим дефіцитом калорій та раціоном, якого можна дотримуватися тривалий час;
• підбір фізичної активності з урахуванням ваги, стану суглобів, серця та загальної фізичної підготовки;
• робота з харчовою поведінкою — наприклад, з переїданням на тлі стресу, звичкою постійно перекушувати або труднощами з контролем порцій;
• лікування супутніх захворювань і, за необхідності, перегляд препаратів, які можуть впливати на масу тіла;
• при тяжкому ожирінні та певних показаннях — баріатрична або метаболічна хірургія;
• та ще один варіант — медикаментозна терапія ожиріння, яку лікар може додати до змін у харчуванні та способі життя, якщо для цього є показання.

Важливо, що ліки в цій схемі не замінюють харчування та фізичну активність і не є «легким способом схуднути». Це один із методів лікування хронічного захворювання — як і за інших хронічних станів, лікар обирає терапію з огляду на ризики, супутні захворювання та очікувану користь

А ось які взагалі існують препарати для схуднення, як вони діють і кому їх дійсно може призначити лікар — розберемо далі.

Препарати для схуднення: як вони діють?

Вираз «препарати для схуднення» легко викликає в уяві образ чудо-таблетки, яка якимось чином розчиняє жир, поки людина продовжує жити, як і раніше. Справжня медикаментозна терапія ожиріння діє зовсім інакше.

Ліки не порушують енергетичний баланс. Їхнє завдання — вплинути на механізми, що регулюють апетит, відчуття ситості та споживання їжі, а деякі препарати зменшують всмоктування частини поживних речовин у кишківнику. У результаті людині може ставати легше їсти менше й досить довго підтримувати необхідний для зниження ваги дефіцит калорій.

Національний інститут діабету та шлунково-кишкових захворювань США (NIDDK) зазначає, що різні препарати діють по-різному:

• зменшують апетит — людина рідше відчуває виражений голод і менше думає про їжу;
• посилюють відчуття насичення — звичною стає менша порція, а ситість після їди зберігається довше;
• впливають на системи мозку, що беруть участь у контролі харчової поведінки та тяги до їжі;
• зменшують всмоктування жиру в кишківнику — так діє окрема група засобів;
• деякі сучасні препарати одночасно впливають на гормональні сигнали, що беруть участь у регуляції апетиту та обміну речовин.

Агоністи рецепторів ГПП-1: чому про них зараз так багато говорять?

Одна з найвідоміших сучасних груп — агоністи рецепторів ГПП-1. До неї належать діючі речовини, що реалізуються під різними брендами, наприклад:

• семаглутид (часто відомий як Вегові);
• ліраглутид (його багато хто знає як Саксенда).

Це рецептурні препарати, їх призначає лікар, а самостійне застосування неприпустиме.

ГПП-1 — це гормон, який природним чином утворюється в організмі після їди та бере участь у передачі мозку сигналу: «Ми поїли, їжі достатньо». Ліки цієї групи імітують його дію.

У результаті вони можуть:

• посилювати відчуття ситості;
• зменшувати голод;
• знижувати тягу до їжі та загальну кількість спожитої їжі.

Саме вплив на апетит і насичення вважається одним із ключових механізмів зниження ваги при застосуванні семаглутиду та ліраглутиду.

Тобто уколи для схуднення не змушують жир зникати самі по собі. Радше вони можуть зробити те, що при ожирінні буває особливо важко: допомогти людині швидше насититися і їсти менше без постійної боротьби з сильним голодом.

Наскільки це взагалі ефективно?

У дослідженні SCALE Obesity and Prediabetes у людей з ожирінням або надмірною вагою без цукрового діабету на тлі змін у харчуванні та фізичній активності застосування ліраглутиду в дозі 3 мг протягом 56 тижнів супроводжувалося середнім зниженням маси тіла приблизно на 8%, тоді як у групі плацебо — приблизно на 2,6%. Не менше 5% початкової маси тіла втратили 63% учасників у групі ліраглутиду проти 27 % у групі плацебо.

Для семаглутиду результати виявилися ще виразнішими. У дослідженні STEP 1 у дорослих з ожирінням або надмірною вагою без діабету середнє зниження маси тіла за 68 тижнів становило близько 14,9% проти приблизно 2,4% у групі плацебо — також на тлі рекомендацій щодо харчування та фізичної активності.

А в дослідженні STEP 8, де препарати порівнювали вже безпосередньо, середнє зниження ваги за 68 тижнів становило 15,8% при застосуванні семаглутиду в дозі 2,4 мг і 6,4% при застосуванні ліраглутиду в дозі 3 мг. Це не означає, що одній людині автоматично «краще підходить» семаглутид: вибір терапії залежить не тільки від середньої ефективності, а й від показань, протипоказань, переносимості та інших факторів, тому лише лікар може підібрати той засіб, який найкраще підходить саме вам.

ГПП-1 — це не лише про схуднення

Насправді агоністи рецепторів ГПП-1 прийшли в лікування ожиріння з діабетології. Ліраглутид і семаглутид застосовуються й при цукровому діабеті 2 типу, оскільки посилюють глюкозозалежну секрецію інсуліну та допомагають покращувати контроль рівня глюкози. При цьому конкретні показання та дозування залежать уже від конкретного препарату, а не просто від назви діючої речовини.

І ефект деяких ліків виходить за межі цифри на вагах. Наприклад, у дослідженні STEP 1 зниження ваги на семаглутиді супроводжувалося зменшення показників окружності талії, артеріального тиску, рівня глюкози та деяких показників ліпідного обміну.

Є також дані щодо серцево-судинних подій. У масштабному дослідженні SELECT семаглутид вивчали у людей із надмірною вагою або ожирінням та вже наявними серцево-судинними захворюваннями, але без цукрового діабету. Терапія знизила відносний ризик серцево-судинної смерті, інфаркту або інсульту приблизно на 20 % порівняно з плацебо. На підставі цих даних у США для конкретного препарату семаглутиду було схвалено відповідне серцево-судинне показання для цієї групи пацієнтів.

Виходить, що сучасні агоністи ГПП-1 у певних пацієнтів одночасно впливають одразу на кілька ланок кардіометаболічного здоров’я — масу тіла, контроль глюкози та серцево-судинний ризик. Але ефекти та офіційні показання різняться залежно від конкретних препаратів, дозувань та груп пацієнтів.

Саме тому семаглутид або ліраглутид — це ще не назва універсального «уколу для схуднення». Одна діюча речовина може входити до складу препаратів із різними показаннями та схемами застосування. А отже, обирати засіб лише за принципом «знайома схудла на цьому на 15 кг» — ідея не найкраща.

Таблетки та уколи для схуднення: чому не можна самостійно обирати препарат?

Висока ефективність сучасних препаратів для схуднення не означає, що вони підходять кожному. Це рецептурна терапія зі своїми протипоказаннями, побічними ефектами та схемами поступового збільшення дози.

Перед призначенням лікар враховує не тільки ІМТ, а й:

• супутні захворювання;
• інші ліки;
• стан шлунково-кишкового тракту;
• жовчного міхура та нирок;
• ризик ускладнень;
• цілі лікування.

Тому дві людини з однаковою вагою цілком можуть отримати різні рекомендації щодо препаратів. Те, що підходить одному, не підійде іншому.

І побічні ефекти тут — не формальність. Наприклад, у тому ж дослідженні STEP 1 при застосуванні семаглутиду в дозі 2,4 мг у частини учасників виникали побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, а в деяких — більш серйозні ускладнення, зокрема проблеми з жовчним міхуром та гострий панкреатит. Через небажані реакції частина людей припинила лікування. Це добре ілюструє, чому такі препарати не можна сприймати як нешкідливий спосіб «просто швидше схуднути».

Тому особливо небезпечною є ідея самостійно обирати дозу або прискорювати її підвищення, щоб «швидше схуднути». Для препаратів цієї групи передбачено поступове титрування саме для поліпшення переносимості, а при появі певних симптомів терапію має оцінювати лікар.

Але це не всі ризики самолікування…

Фальсифікати під виглядом препаратів для схуднення: чому небезпечно купувати ін’єкції «з рук»

Ще один ризик, який з’явився разом із величезною популярністю «ін’єкцій для схуднення», — фальсифіковані та незареєстровані препарати.

Підробка цілком може виглядати переконливо і навіть містити на упаковці знайомі слова «семаглутид» або «тирзепатид». Однак це не гарантує, що всередині дійсно міститься заявлена речовина в потрібній дозі та що препарат взагалі вироблявся, транспортувався та зберігався з дотриманням вимог безпеки.

Проблема вже набула міжнародного масштабу. ВООЗ повідомляла про зростання кількості фальсифікованих препаратів семаглутиду та попереджала, що такі засоби можуть містити неправильну дозу, невідомі або замінені компоненти та шкідливі домішки.

Показовий приклад в Україні — Біопатид із заявленим тирзепатидом. Держлікслужба виявила в обігу препарат BIOPATID (TIRZEPATIDE), який був незареєстрованим і фальсифікованим та офіційно не ввозився в Україну. Його реалізацію, зберігання та застосування заборонили; у вересні 2026 року заборону було поширено й на інші серії Biopatid із зазначеним маркуванням виробників.

Тому наявність відомої діючої речовини на етикетці ще не означає, що перед вами справжній і безпечний лікарський препарат. Не купуйте ін’єкційні засоби для схуднення з рук, через соцмережі, месенджери або сумнівні сайти.

Якщо ви розглядаєте медикаментозне лікування ожиріння — почніть із візиту до лікаря, а препарат купуйте лише через легальні канали.

Тобто таблетки та ін’єкції для схуднення — це не косметичний спосіб скинути кілька кілограмів до відпустки, а медичне лікування зі своїм співвідношенням користі та ризику. Тому наступне логічне запитання — до якого лікаря звертатися, якщо вага дійсно потребує лікування, і чого очікувати від такої консультації.

До якого лікаря звертатися у разі ожиріння?

Почати можна з сімейного лікаря або терапевта. Він оцінить ІМТ, показник окружності талії, артеріальний тиск, наявність супутніх захворювань та, за необхідності, призначить базові обстеження.

Ендокринолог особливо потрібен, якщо є цукровий діабет або переддіабет, захворювання щитоподібної залози, підозра на інші гормональні порушення або розглядається питання про медикаментозне лікування ожиріння.

Залежно від ситуації також можуть знадобитися:

• дієтолог — щоб підібрати реалістичну схему харчування;
• кардіолог — якщо є гіпертонія або серцево-судинні захворювання;
• гастроентеролог — при жировій хворобі печінки та інших проблемах шлунково-кишкового тракту;
• психолог або фахівець з харчової поведінки — якщо є переїдання на тлі стресу, епізоди втрати контролю над їжею або складні стосунки з харчуванням;
• баріатричний хірург — при тяжкому ожирінні, якщо розглядається хірургічне лікування.

Головне — не шукати «лікаря, який просто випише ін’єкції для схуднення», а фахівця, який розглядатиме вагу в контексті загального здоров’я та підбере відповідну тактику лікування.

Підсумок

Стійке зниження ваги рідко починається з найсуворішої дієти і точно не вимагає постійної боротьби з собою. В основі все ще залишаються зрозумілі речі:

• помірний дефіцит калорій;
• харчування, яке добре насичує;
• регулярні фізичні навантаження;
• звички, які можна зберегти надовго.

А якщо йдеться про ожиріння і цих заходів недостатньо, сучасна медицина розглядає додаткові методи лікування — зокрема, медикаментозну терапію. Головне, щоб метою були не просто менші цифри на вагах, а зниження ризиків для здоров’я та результат, який вдається зберегти.

Поширені запитання про схуднення

Як схуднути без суворих дієт?

Створити невеликий дефіцит калорій — наприклад, почати з раціону приблизно на 200-300 ккал нижче калорійності, необхідної для підтримання ваги, та зробити раціон достатньо ситним за рахунок білка, овочів, фруктів, круп та інших звичних продуктів. Чим менше заборон, тим простіше дотримуватися такого харчування довго.

Чи можна схуднути без спорту?

Так. Для зниження ваги головною умовою залишається дефіцит енергії. Але фізична активність допомагає зберегти м’язи, покращує здоров’я та особливо корисна для утримання результату після схуднення.

Чи можна скинути 5 кг за тиждень?

Втратити 5 кг саме жирової тканини за тиждень без екстремальних методів практично неможливо. На початку суворої дієти вага іноді швидко зменшується за рахунок води та запасів глікогену, але це не означає, що людина втратила стільки ж жиру.

Чому вага стоїть на місці, хоча я мало їм?

Причин може бути кілька: калорійність раціону непомітно зросла, після схуднення організму потрібно менше енергії, стало менше щоденної рухової активності або зниження ваги тимчасово маскують коливання кількості рідини в організмі. Тому корисніше оцінювати тенденцію за кілька тижнів, а не окрему цифру на вагах.

Чим відрізняються семаглутид і ліраглутид?

Обидва належать до агоністів рецепторів ГПП-1 і зменшують апетит, посилюючи відчуття ситості. Головна практична відмінність — тривалість дії: препарати ліраглутиду зазвичай вводять щодня, семаглутиду — раз на тиждень.

Чи повернеться вага після відміни препаратів для схуднення?

Частина ваги дійсно може повернутися. Наприклад, у продовженні дослідження STEP 1 через рік після відміни семаглутиду учасники в середньому набрали назад близько двох третин раніше втраченої ваги. Це не означає, що після відміни всі обов’язково повернуться до початкової ваги, але добре показує, чому ожиріння розглядають як хронічне захворювання, а стратегію утримання результату варто обговорювати заздалегідь.

 

Джерела:

• Nutrition for a healthy life – WHO recommendations / who.int
• A new framework for the diagnosis, staging and management of obesity in adults / easo.org
• Overweight and obesity management / nice.org.uk
• Health Risks of Overweight & Obesity / niddk.nih.gov
• Prescription Medications to Treat Overweight & Obesity / niddk.nih.gov
• A Randomized, Controlled Trial of 3.0 mg of Liraglutide in Weight Management / nejm.org
• Once-Weekly Semaglutide in Adults with Overweight or Obesity / nejm.org
• Effect of Weekly Subcutaneous Semaglutide vs Daily Liraglutide on Body Weight in Adults With Overweight or Obesity Without Diabetes / jamanetwork.com
• Semaglutide and Cardiovascular Outcomes in Obesity without Diabetes / nejm.org
• Liraglutide and Cardiovascular Outcomes in Type 2 Diabetes / nejm.org
• Вегові / drlz.com.ua
• Саксенда / drlz.com.ua
• Medical Product Alert N°2/2024: Falsified OZEMPIC (semaglutide) / who.int
• Інформаційний лист № 5, 2026 року, Державна служба з лікарських засобів / dls.gov.ua