Остеохондроз хребта: від чого з'являється, типові симптоми і як швидко зняти біль

Остеохондроз хребта — дегенеративне захворювання, за якого ушкоджуються міжхребцеві диски та прилеглі тканини. Проявляється болями в спині, обмеженням рухливості та іншими неприємними симптомами, що впливають на якість життя. Зовні остеохондроз на початкових стадіях може не проявлятися, але запущені форми можуть призвести до зміни постави та деформації хребта. Швидке зняття болю можливе за допомогою медикаментів, спеціальних вправ і фізіотерапії, але важливо пам'ятати, що комплексне лікування і профілактика — ключ до довгострокового поліпшення стану.

Сучасний ритм життя, малорухливість і вікові зміни часто стають причиною захворювань хребта. Однією з найпоширеніших патологій є остеохондроз — проблема, з якою стикаються мільйони людей. Цей стан може призводити до незворотних змін з боку опорно-рухового апарату і значно знижувати якість життя при прогресуванні захворювання.

Що таке остеохондроз: про захворювання просто і доступно

Остеохондроз — це хронічне захворювання дегенеративно-дистрофічного характеру, що вражає насамперед міжхребетні диски, яке далі поширюється на інші елементи хребта, опорно-рухову систему і нерви. Його виникнення пов'язане з віковими змінами та захворюваннями, що прискорюють знос і старіння структур хребетного стовпа.

Остеохондроз має різні форми, найпоширенішою з яких є міжхребцевий остеохондроз — це зміна хребетних суглобів, міжхребцевих дисків і хребців хребта. Якщо стан супроводжується ознаками зносу, його часто називають спондильозом.

Спондильоз — це неспецифічне зношування ділянки хребта, що призводить до перевантаження ураженого суглоба і повільного руйнування кістки. Організм протидіє зносу, виробляючи кісткову масу. Однак це призводить до осифікації ураженого сегмента. Найчастіше уражається перехід від поперекового відділу хребта до таза (L5/S1).

Інші форми остеохондрозу:

1. Розсікаючий (активований) — це зміна кісткового метаболізму, що зачіпає суглобовий хрящ. Захворювання виникає переважно в гомілковостопних, колінних або ліктьових суглобах. На пізній стадії хрящово-кістковий фрагмент відторгається в суглоб, що може призвести до болісних симптомів защемлення.
2. Хвороба Шейермана (ювенільний остеохондроз) — являє собою порушення росту грудного відділу хребта і є найчастішим захворюванням хребта у підлітків. Зміни зазвичай починаються у віці від 11 до 13 років. Хлопчики частіше страждають від такої форми остеохондрозу, ніж дівчатка. Фактична причина патології ще не до кінця вивчена. Крім спадкового компонента, розвитку хвороби Шейермана істотно сприяють одностороннє навантаження на хребет і порушення постави через слабкість м'язів корпусу.
3. Хвороба Пертеса — остеохондроз головки стегнової кістки, що виникає у віці від 5 до 9 років. Діти скаржаться на болі в ділянці стегна або коліна, спричинені змінами голівки стегнової кістки та суглобовим випотом, що їх супроводжує. Якщо не лікувати м'яз Пертеса, він може призвести до незворотної деформації голівки стегнової кістки після завершення росту. У міру прогресування захворювання його часто можна вилікувати за допомогою цілеспрямованих хірургічних процедур.

Своєчасний початок терапії остеохондрозу допомагає запобігти серйозним ускладненням, які можуть вплинути на роботу внутрішніх органів і життєво важливих систем організму.

Ця патологія впливає на гнучкість і рухливість спини, роблячи її менш стійкою до навантажень. Характерна особливість остеохондрозу — поступовість його розвитку. Зміни починаються непомітно, але з часом можуть значно вплинути на якість життя, якщо не приділяти належної уваги здоров'ю хребта.

Від чого з'являється остеохондроз: причини

Міжхребцеві диски виконують роль амортизаторів, забезпечуючи гнучкість і рухливість хребта. Здебільшого розвиток цього захворювання пов'язаний із неправильно розподіленим навантаженням на хребетний стовп і зменшенням припливу крові до нього. Це може виникати з часом, під впливом безлічі факторів. Зрештою диски втрачають вологу, стають менш пружними й починається процес деформації. Це може призводити до здавлювання нервів, запалення і болю.

Фактори ризику, що сприяють розвитку остеохондрозу:

• звичка сутулитися;
• порушення правильної постави;
• сидячий спосіб життя і низька фізична активність;
• деформація хребта (наприклад, викривлення);
• фізична робота, пов'язана з підняттям важких предметів;
• метаболічні порушення (проблеми з обміном речовин);
• спадкова схильність до захворювань хребта;
• травми кісток і суглобів;
• зайва вага, що створює додаткове навантаження на хребет;
• важкі інфекційні захворювання;
• гормональні порушення;
• надмірні навантаження під час занять спортом;
• різкі рухи в незручній позі;
• хвороби, що вражають центральну нервову систему;
• шкідливі звички, психологічний стрес та емоційні розлади.

Типові симптоми остеохондрозу хребта

Остеохондроз хребта може спричиняти біль, який посилюється з часом. Через сильний біль багато людей часто приймають захисну позу, щоб розвантажити уражені структури. Однак початкові стадії остеохондрозу можуть залишатися без симптомів і іноді виявляються тільки випадково, наприклад, під час МРТ-обстеження.

Можливі симптоми важкого остеохондрозу:

• міалгія та артралгія (біль у м'язах і суглобах);
• слабкість і спазм у м'язах;
• напруженість і скутість;
• відчуття оніміння в кінцівках;
• головний біль і запаморочення;
• невралгія (біль, спричинений защемленням нервів);
• прострілюючий біль у шиї та спині.

При значному остеохондрозі хребта часто виникають болі в спині та шиї. Можливими побічними ефектами є головний біль і обмеження рухливості. У деяких випадках біль може іррадіювати (відчуватися в інших частинах тіла). Якщо захворювання занадто запущене, лікарі говорять про ерозивний (запущений) остеохондроз. Якщо одночасно уражаються кілька суглобів, це називається мультисегментарним остеохондрозом.

Як остеохондроз проявляється в різних відділах хребта?

Остеохондроз може вражати будь-який відділ хребта, і його прояви залежать від локалізації:

1. Шийний відділ. Ураження цієї ділянки часто спричиняє головний біль, запаморочення, шум у вухах і відчуття тяжкості в шиї. Можливі болі, що поширюються на плечі та руки, а також оніміння пальців рук.
2. Грудний відділ. Тут симптоми менш виражені, але можуть нагадувати болі в серці або відчуття стиснення в грудях. Іноді спостерігається оніміння шкіри, дискомфорт під час дихання і відчуття печіння в ділянці лопаток.
3. Поперековий відділ. Остеохондроз у цій зоні спричиняє болі в попереку, які можуть віддавати в сідниці, стегна або ноги. Часто з'являється скутість рухів, а в тяжких випадках порушується робота органів малого таза.

Остеохондроз має схожі симптоми з іншими захворюваннями, тому важливо звертати увагу на їхні особливості. Наприклад, біль у грудях, викликаний остеохондрозом, часто плутають із серцевими захворюваннями. Відмінність у тому, що за остеохондрозу біль посилюється під час руху, нахилів або тривалого перебування в одній позі, а не пов'язаний із фізичним навантаженням, як за стенокардії.

Болі в попереку можна переплутати із симптомами ниркових захворювань або із запаленням внутрішніх органів. Для остеохондрозу характерні зміни інтенсивності болю під час нахилів або підняття важких предметів.

Якщо спостерігаються запаморочення, оніміння кінцівок або зниження чутливості, це можуть бути ознаки ураження шийного відділу хребта, а не неврологічних захворювань.

Щоб уникнути помилки в діагнозі, важливо проконсультуватися з лікарем і пройти діагностику — рентген, МРТ або КТ, які допоможуть точно визначити причину симптомів.

Кожен відділ хребта по-своєму впливає на стан організму, тому важливо вчасно звертати увагу на дискомфорт і консультуватися з лікарем для постановки точного діагнозу і початку лікування.

Лікування остеохондрозу: медикаментозна терапія

Лікування остеохондрозу зазвичай є тривалим і складним. Час, необхідний для відновлення організму, залежить від тяжкості симптомів, а також форми та ступеня розвитку хвороби. Для терапії остеохондрозу застосовуються кілька різних методик:

• лікарська терапія;
• фізіотерапія;
• хірургічне втручання.

Також у період загострення остеохондрозу не менш важливим є дотримання лікувальної дієти, обмеження фізичних навантажень і, за можливості, дотримання постільного режиму.

Основу безопераційної (консервативної) терапії складають знеболювальні препарати та лікувальна фізкультура (ЛФК). Анальгетики не тільки знімають біль, а й допомагають зняти м'язову напругу. Іноді на уражених ділянках виникає і запалення, тому лікарі також можуть призначати протизапальні препарати (НПЗЗ). У більшості випадків найефективнішим як симптоматична терапія остеохондрозу є комбінація ліків, особливо в період загострення.

Ліки для лікування остеохондрозу:

1. Протизапальні та знеболювальні препарати — ненаркотичні анальгетичні засоби (Анальгін, Парацетамол), НПЗЗ (Декскетопрофен, Диклофенак), глюкокортикостероїдні препарати (Преднізолон, Дексаметазон).
2. Міорелаксанти (Толперизон, Баклофен). Допомагають зняти м'язові спазми, які часто супроводжують остеохондроз.
3. Хондропротектори (Глюкозамін, Хондроїтин). Спрямовані на відновлення хрящової тканини та запобігання подальшому руйнуванню міжхребцевих дисків.
4. Судинні препарати (Актовегін, Пентоксифілін) Покращують мікроциркуляцію крові та живлення тканин.
5. Вітаміни групи B (Вітаксон, Неовітам). Важливі для нормалізації нервової провідності та поліпшення метаболізму в тканинах.

Зверніть увагу! Практично всі препарати для лікування остеохондрозу — рецептурні! Лікарську терапію може призначати тільки лікар. Будь ласка, зверніться до медичного фахівця за консультацією та призначенням. Інформація про препарати надана винятково з ознайомчою метою і не є настановою для самолікування.

Форму препарату, дозування, частоту і тривалість, а також доцільність застосування тих чи інших засобів завжди призначає лікар в індивідуальному порядку для кожного пацієнта.

Особливу увагу в лікуванні остеохондрозу приділяють ін'єкційним методам, оскільки вони дають змогу швидше доставити активні речовини в уражену ділянку. Так звані «3 уколи від остеохондрозу» являють собою ін'єкційний курс, що включає:

1. Протизапальний препарат. Наприклад, Диклофенак або Кеторолак.
2. Міорелаксант або анальгетик тривалої дії. Часто використовується Лідокаїн або Мідокалм для зняття спазму і посилення анальгезії (знеболювання).
3. Хондропротектор або вітамінний комплекс. Наприклад, хондроїтин сульфат або ін'єкційна форма вітамінів групи B, таких як Нейрорубін. Вони сприяють відновленню пошкоджених тканин.

Переваги ін'єкційного лікування:

• швидке і тривале зняття болю;
• висока біодоступність препаратів завдяки 100% потраплянню в системний кровотік;
• можливість локального впливу, наприклад, під час паравертебральних ін'єкцій (ін'єкції, які вводять у ділянку, розташовану поруч із хребтом (вертебра)).

Ін'єкційна терапія остеохондрозу, включно з курсом із трьох уколів, часто є частиною комплексного лікування і дає змогу значно прискорити процес відновлення. Однак важливо пам'ятати, що будь-які призначення має робити лікар, виходячи зі стану пацієнта. Самолікування може бути небезпечним.

Як швидко зняти біль при остеохондрозі: знеболювальні препарати, лід, теплі компреси та положення тіла

Біль при остеохондрозі може бути різким і заважати повсякденному життю. Щоб полегшити стан, важливо правильно підійти до зняття симптомів. Розглянемо найбільш ефективні методи.

1. Знеболювальні препарати:

• нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), такі як ібупрофен, диклофенак або напроксен, допоможуть зняти запалення і зменшити больові відчуття;
• місцеві мазі та гелі на основі ментолу, капсаїцину або НПЗП забезпечують локальне знеболення;
• у деяких випадках лікар може призначити міорелаксанти для зняття м'язової напруги.

2. Лід для зняття запалення (наприклад, холодні компреси). Лід слід прикладати через тканину до болючої ділянки на 10-15 хвилин. Це особливо корисно в перші години після загострення, щоб знизити набряк і запалення.

3. Теплі компреси для розслаблення м'язів. Допомагають поліпшити кровообіг і розслабити м'язи навколо ураженої ділянки. Теплу грілку або рушник, змочений у гарячій воді, можна прикладати на 15-20 хвилин. Однак тепло краще використовувати через кілька годин або днів після загострення, щоб не посилити запалення.

4. Правильне положення тіла. Це може значно зменшити больові відчуття:

• ляжте на спину на рівній поверхні, підклавши під шию або коліна невелику подушку — це допоможе знизити навантаження на хребет;
• якщо біль посилюється в сидячому положенні, використовуйте ортопедичну подушку або валик для підтримки попереку.

Як супутня терапія фізіотерапевтичні процедури допомагають полегшити біль і поліпшити рухливість при остеохондрозі. Фізичні заходи, такі як магнітотерапія, киснева терапія, електротерапія, теплові процедури (фанго або грязьові аплікації) або масаж, не чинять істотного впливу на метаболізм кісток і не можуть призвести до лікування захворювання. Такі процедури слід використовувати тільки як додаткову терапію, наприклад, для розслаблення м'язів, зняття напруги та полегшення навантаження на м'язовий скелет.

Спорт також рекомендується при остеохондрозі з м'язовою слабкістю з метою стабілізації м'язів, що оточують суглоб. Однак варто стежити за тим, щоб фізична активність не давала додаткового навантаження на суглоби. Легкий спорт, навпаки, може приносити значну користь при цьому захворюванні, особливо плавання, скандинавська ходьба та їзда на велосипеді.

Які вправи допомагають, а які можуть нашкодити?

Лікувальна фізкультура і вправи можуть значно полегшити симптоми остеохондрозу, допомогти зміцнити м'язи та поліпшити рухливість хребта. Однак важливо пам'ятати, що не всі вправи однаково корисні, і деякі з них можуть погіршити стан.

Корисні вправи за остеохондрозу. Важливо виконувати вправи, спрямовані на зміцнення м'язів спини, поліпшення гнучкості та зняття напруги.

1. Вправи на розтяжку. Допомагають поліпшити гнучкість і зняти напругу та скутість у м'язах:

• розтяжка спини сидячи — сядьте на підлогу, витягніть ноги перед собою, нахиліться вперед, намагаючись дістати руками до пальців ніг, затримайтеся в такому положенні на кілька секунд;
• розтяжка хребта в положенні стоячи — встаньте прямо, ноги на ширині плечей, підніміть руки вгору, потягніться, ніби хочете дістати до стелі.

2. Зміцнення м'язів спини та живота. Допомагає зняти навантаження з хребта і поліпшити поставу:

• підйом сідниць — ляжте на спину, зігніть ноги в колінах, стопи на підлозі, підіймайте таз вгору, стискаючи сідниці, і затримайтеся в цьому положенні кілька секунд;
• планка — ляжте на живіт, потім підніміться на ліктях і носках, тримаючи тіло прямим. Ця вправа зміцнює весь корпус.

3. Вправи для поліпшення постави. Допомагає запобігти подальшому погіршенню стану хребта:

• вправа «кішка-корова» — встаньте на карачки, чергуйте прогини й округлення спини, плавно переходячи з одного положення в інше — ця вправа допомагає підтримувати загальний тонус м'язових тканин.

4. Вправи на зміцнення м'язів шиї за шийного остеохондрозу:

• повороти голови — сидячи або стоячи, повільно повертайте голову вліво і вправо, утримуючи кожне положення по кілька секунд;
• нахили голови — повільно нахиляйте голову вперед, назад і в сторони, також утримуючи кожне положення кілька секунд.

Вправи, які можуть нашкодити при остеохондрозі. Попри очевидні переваги фізичних вправ, є рухи, які можуть посилити біль або навіть призвести до погіршення стану при остеохондрозі:

1. Скручування хребта. Вправи з різкими поворотами або скручуваннями хребта можуть призвести до ушкоджень міжхребцевих дисків, особливо в разі шийного та поперекового остеохондрозу. Наприклад, скручування корпусу або нахили з поворотом голови при остеохондрозі шийного відділу можуть посилити біль.
2. Підйом важких предметів. Присідання з вагою, тяга та інші вправи з великими навантаженнями на хребет можуть збільшити тиск на міжхребцеві диски й викликати загострення захворювання. Особливо небезпечно підіймати тяжкості з прогином у спині.
3. Швидкі та різкі рухи (наприклад, стрибки на місці або різкі нахили вперед). Можуть збільшити навантаження на хребет і призвести до травм або болю.
4. Довге перебування в одному положенні. Вправи, де потрібне тривале утримання однієї пози, наприклад, розтяжка з глибокими нахилами або утримування положення планки на тривалий час, можуть створити додаткове навантаження на хребет і м'язи.

Перш ніж почати програму вправ, важливо проконсультуватися з лікарем або фізіотерапевтом, який підбере найбезпечніші та найефективніші вправи з урахуванням ступеня остеохондрозу та стану пацієнта. Починати вправи слід з легких і простих рухів, поступово збільшуючи інтенсивність. Важливо стежити за своїм станом під час виконання вправ. Якщо з'являються болі або дискомфорт, слід негайно припинити виконання вправи.

Чи можна повністю вилікувати остеохондроз або зупинити його прогресування?

На сьогодні остеохондроз вважається захворюванням, яке не можна повністю вилікувати. Це пов'язано з тим, що дегенеративні зміни, які відбуваються в міжхребцевих дисках та інших тканинах хребта, часто є незворотними. Міжхребетні диски втрачають свою еластичність і здатність відновлювати структуру, а хрящі можуть зношуватися. Тому, попри прогрес у медицині, лікування остеохондрозу спрямоване скоріше на знеболення, поліпшення якості життя пацієнта і запобігання подальшим ускладненням, аніж на повне вилікування.

Хороші новини полягають у тому, що можна зупинити прогресування захворювання і значно поліпшити стан пацієнта. Це досягається завдяки комплексному лікуванню та дотриманню низки рекомендацій:

1. Приймання відповідних лікарських засобів для полегшення симптомів. У деяких випадках застосовують ін'єкційні методи лікування, як-от епідуральні ін'єкції з кортикостероїдами або гіалуроновою кислотою, що допомагає знизити запалення і поліпшити рухливість суглобів.
2. Фізіотерапія та лікувальна фізкультура. Особливо корисні плавання, йога і пілатес, а також спеціальні комплекси вправ, рекомендовані лікарем.
3. Корекція постави та навантаження. Для цього важливо уникати довгих статичних поз (наприклад, тривале сидіння або стояння), а також не перевантажувати хребет надмірними фізичними навантаженнями, особливо під час підіймання важких предметів.
4. Масаж і мануальна терапія. Однак ці методи слід використовувати з обережністю і тільки після консультації з лікарем.
5. Дієта і підтримання нормальної ваги. Правильне харчування, багате на вітаміни та мінерали, допомагає підтримувати здоров'я кісток і хрящів, а також зменшити запальні процеси в організмі.

Хронічний біль, пов'язаний з остеохондрозом, може призводити до депресій, стресів і зниження якості життя. Це, своєю чергою, може погіршити самопочуття і прискорити розвиток захворювання. Тому важливо враховувати і психоемоційний стан пацієнта, допомагаючи йому справлятися зі стресом і депресією за допомогою психологічної підтримки або, за необхідності, медикаментозної терапії.

Як запобігти загостренням і розвитку остеохондрозу?

Для запобігання загостренням і розвитку остеохондрозу необхідно дотримуватися комплексного підходу, який включає як фізичну активність, так і зміну способу життя. Це допомагає зміцнити м'язи, що підтримують хребет, і поліпшити його рухливість.

Вправи, спрямовані на розтяжку і зміцнення спини та живота, особливо плавання і йога, сприяють поліпшенню гнучкості хребта і зняттю навантаження з міжхребцевих дисків. Також необхідно стежити за поставою, особливо під час тривалого сидіння або стояння, оскільки неправильна поза може посилити дегенеративні процеси в хребті.

Підтримка нормальної ваги відіграє дуже важливу роль, оскільки зайва вага збільшує навантаження на хребет і сприяє його передчасному зносу. Правильне харчування, багате кальцієм, вітаміном D та іншими корисними речовинами, сприяє зміцненню кісток і суглобів. Уникнення надмірних навантажень, особливо різких рухів і підйому важких предметів, також необхідне для профілактики загострень.

Регулярні медичні огляди допоможуть своєчасно виявити зміни в стані хребта і почати лікування на ранніх стадіях. Крім цього, важливо контролювати стрес і хронічне напруження, оскільки вони можуть посилювати больові відчуття і провокувати загострення. Масаж і мануальна терапія також можуть слугувати додатковими методами профілактики, покращуючи циркуляцію крові та розслабляючи м'язи. Комплекс цих заходів дає змогу уповільнити розвиток остеохондрозу і значно знизити ризик його загострень.

Підбиваючи підсумки, хочеться зазначити, що остеохондроз може вражати весь скелет тіла, але найчастіше уражається саме хребет. Терапія остеохондрозу залежить від пошкодженого суглоба і стадії захворювання. Крім консервативної терапії, існують успішні ортопедично-хірургічні методи лікування, що дають змогу полегшити перебіг захворювання і запобігти можливій непрямій шкоді.

Список використаної літератури

• Osteochondrosis / physio-pedia.com
• Osteochondritis dissecans / mayoclinic.org
• Osteochondrosis / sciencedirect.com
• Osteochondrosis: common causes of pain in growing bones / pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
• Scheuermann's disease or spinal osteochondrosis: its frequency and relationship with spondylosis / pubmed.ncbi.nlm.nih.gov