Знеболюючі уколи

Знеболювальні уколи є підгрупою аналmгетичних медикаментів. Загальна характеристика препаратів цієї категорії – рідка форма випуску для ін'єкційного введення. Це забезпечує їм кілька важливих переваг у порівнянні з таблетками, мазями, спреями:

• Місцеве застосування. Ін'єкційне введення засобу справляє локальну (а не системну) дію. Це запобігає небажаному впливу на деякі внутрішні органи та системи (як у випадку, наприклад, перорального прийому ліків) та розширює можливості для добору дозувань.
• Усунення деяких обмежень. Певні компоненти можуть викликати подразнення шлунково-кишкового тракту або негативно впливати на печінку. Це звужує спектр препаратів, доступних для лікування пацієнта. Ін'єкційне введення рідкого складу частково нівелює такі обмеження.
• Ефективна дія. Діючі речовини кремів, мазей і гелів можуть недостатньо швидко або не повністю проникати в м'які глибокі тканини. Внутрішньом'язова ін'єкція подає розчин безпосередньо до осередку болю, оперативно допомагаючи її купірувати та полегшувати.

Заради справедливості, варто згадати і про недоліки застосування уколів. По-перше, для їхньої постановки потрібні додаткові аксесуари: шприци, голки. По-друге, виконання ін'єкцій – менш зручна процедура, ніж ковтання таблетки або нанесення гелю. По-третє, постановка уколів потребує відповідних навичок. Зазвичай препарати у таких формах призначаються у тих випадках, коли інші засоби виявляються значно менш ефективними або проведення процедур потребує обов'язкового відвідування лікаря.

Знеболювальні ін'єкції: види, призначення

Основні групи медикаментів:

• Наркотичні анальгетики (опіоїди). Сильнодіючі препарати. Можуть застосовуватися для полегшення інтенсивного чи хронічного болю.
• Ненаркотичні анальгетики. Полегшують болючі відчуття, але не мають наркотичних властивостей. У меншій мірі впливають на опіоїдні рецептори та не викликають звикання.
• Кортикостероїди. Зменшують запалення та полегшують болі, які їм зумовлені. Часто застосовуються для придушення больового синдрому в суглобах, м'язах, зв'язках, які викликані фізичними навантаженнями, травмами, віковими та патологічними змінами в опорно-руховому апараті.
• М'язові релаксанти. Сприяють зниженню тонусу та розслабленню м'язів. Забезпечують зняття напруги, спазмів, запобігання судомам і болю, що їх супроводжує.

Знеболюючі у вигляді рідких ін'єкційних розчинів застосовуються при:

• Гострих болях після травмування або хірургічної операції.
• Больові відчуття, які проявляються хронічно – через різні захворювання та патології.
• Проведення хірургічних, стоматологічних, косметологічних та інших процедур.
• М'язові спазми та пошкодження опорно-рухового апарату (переломи, розтягування, розриви тканин та ін.).
• Паліативному лікуванні – полегшення страждань пацієнта на завершальній стадії життя.

Застосовуючи ін'єкційні анальгетики, важливо підібрати оптимальний склад розчину та правильно ставити уколи. Освоївши навичку, можна легко виконувати процедури самостійно, особливо коли йдеться про ділянки тіла або кінцівок з великими м'язами (плечо, стегно тощо). А ось підбір відповідного препарату необхідно здійснювати лише з медичним фахівцем.

 Протипоказання, побічні ефекти та обмеження

Застосування знеболювальних уколів може бути не рекомендовано (або неприпустимо) при:

• Певних станах. Наприклад, деякі комбінації компонентів протипоказані вагітним і жінкам, що годують груддю – через потенційно негативний вплив на плід або немовля.
• Печінкової чи ниркової недостатності. Незважаючи на введення в м'які тканини, компоненти розчину все одно просочуються в кров і розносяться організмом. Це може впливати на роботу печінки та нирок, що потребує обережного підбору дозувань.
• Кров'яні проблеми. Порушення її згортання, відхилення часток еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів від норми, обмежують спектр доступних препаратів. Він ставиться вже у разі прийому антикоагулянтів.
• Певні серцево-судинні захворювання. Серцева недостатність, аритмія та інші недуги вимагають ретельного підбору рідких складів, щоб уникнути їх загострень та ускладнень.

Можливі побічні ефекти:

• Запаморочення та головний біль.
• Нудота, блювання, зміни випорожнень.
• Залежність та прояв абстинентного синдрому після завершення терапії.

Обмеження:

• За віком. Деякі медикаменти призначені тільки для дітей, дорослих або людей похилого віку, інші – універсальні (адаптація для пацієнтів різних вікових груп досягається шляхом індивідуального коригування дозувань).
• За тривалістю застосування. Наркотичні анальгетики можуть викликати звикання. Також вони (як і ненаркотичні засоби) здатні суттєво впливати на роботу ЦНС.
• За можливостями життєдіяльності. Деякі препарати можуть уповільнювати реакцію, послаблювати концентрацію уваги, впливати на психомоторні функції. Це створює обмеження на керування транспортним засобом, виконання небезпечних робіт тощо.

Неправильне виконання процедур або застосування рідин невідповідного складу може не тільки негативно позначитися на ефективності терапії, а й посилити проблему, спровокувати розвиток ускладнень. Перед використанням препаратів пройдіть медичне обстеження та отримайте призначення лікаря. Маючи рецепт на руках, купити болезаспокійливі уколи за помірними цінами можна за допомогою онлайн-каталогу на сайті агрегатора аптек «Ліки».

Список використаної літератури

• betterhealth.vic.gov.au;
• Державний реєстр лікарських засобів України;
• nhs.uk.

Популярні питання

Які найефективніші знеболювальні уколи?

Універсального ТОП-1 болезаспокійливого засобу не існує! Медикаменти підбираються індивідуально для кожного випадку: з урахуванням особливостей організму пацієнта, його віку, статі, причин, локалізації, характеру прояву болю, супутньої симптоматики та інших факторів.

Скільки разів на день можна робити знеболювальні уколи?

Відповідь на це питання – індивідуальна. Стратегія терапії розробляється лікарем для конкретного пацієнта, після проведення обстеження та постановки точного діагнозу. Також мають значення обсяги, склади препаратів, що використовуються. У процесі лікування покладайтеся на розпорядження лікаря. І суворо їх дотримуйтесь!