Амітриптиліну Гідрохлорид-Зн

діюча речовина: amitriptiline;

1 мл розчину містить амітриптиліну гідрохлориду у перерахуванні на амітриптилін 10 мг;

допоміжні речовини: глюкоза, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна прозора рідина.

Антидепресанти. Неселективнi iнгiбiтори зворотнього нейронального захоплення моноамiнiв. Код АТХ N06A А09.

Фармакодинаміка

Амітриптилін – трициклічний антидепресант, неселективний інгібітор зворотнього нейронального захоплення моноамінів. Чинить виражену тимолептичну дію, належить до групи великих антидепресантів. Тимолептичний ефект поєднується з вираженим седативним ефектом. Чинить також антисеротонінову, антигістамінну та антихолінергічну дії.

Фармакокінетика

З білками плазми крові зв’язується понад 90 %. Метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів – нортриптиліну та динітротриптиліну. Період напіввиведення становить приблизно 17-30 годин, іноді більше. Виводиться переважно у вигляді метаболітів з сечею.

Ендогенні депресії, включаючи депресивний епізод, рекурентний депресивний розлад; біполярний афективний розлад, поточний депресивний епізод.

Гiперчутливість до амітриптиліну або будь-якого зi складових препарату. Глаукома, гіпертрофія передміхурової залози, атонія сечового міхура.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Будь-якого роду блокади або порушення ритму серця, а також недостатність коронарних артерій.

Одночасне призначення амітриптиліну та ІМАО протипоказано через розвиток серотонінового синдрому (поєднання симптомів, що, можливо, включає тривожне збудження, сплутаність свідомості, тремор, міоклонус і гіпертермію).

Лікування із застосуванням амітриптиліну можна розпочинати через 14 діб після припинення прийому необоротних неселективних ІМАО, а також не менше ніж через 1 добу після припинення застосування препаратів оборотної дії моклобеміду і селегіліну.

Фармакодинамiчнi взаємодії

Протипоказанi комбінації

Iнгiбiтори МАО (неселективнi, а також селективнi А (моклобемiд) та В (селегiлiн)) — ризик серотонiнового синдрому (див. розділ «Протипоказання»).

Небажанi комбінації

Симпатомiметичнi засоби: амiтриптилiн здатний потенцiювати кардiоваскулярнi ефекти адреналiну, ефедрину, iзопреналiну, норадреналiну, фенiлефрину та фенiлпропаноламiну.

Блокатори адренергiчних нейронiв: трициклiчнi антидепресанти можуть перешкоджати антигiпертензивним ефектам гуанетидину, бетанiдину, резерпiну, клонiдину та метилдопи.

Рекомендується переглянути всю схему антигiпертензивної терапiї пiд час лiкування iз застосуванням трициклiчних антидепресантiв.

Антихолiнергiчнi засоби: трициклiчнi антидепресанти здатнi потенцiювати ефекти таких лiкарських засобiв стосовно органiв зору, ЦНС, кишечнику та сечового мiхура; слiд уникати одночасного з ними застосування через пiдвищений ризик паралiтичної кишкової непрохiдностi, гiперпiрексії.

Лiкарськi засоби, що спричиняють подовження iнтервалу QT електрокардiограми, в тому числi антиаритмiчнi препарати (хiнiдин), антигiстамiннi (астемiзол та терфенадин), деякi антипсихотичнi лiки (зокрема пiмозид та сертиндол), цизаприд, галофантрин та соталол можуть збiльшувати імовiрнiсть шлуночкових аритмiй у разi прийому разом з трициклiчними антидепресантами.

Протигрибковi засоби, такi як флуконазол та тербiнафiн, зумовлюють збiльшення концентрації у сироватцi кровi трициклiчних антидепресантiв та вираженостi супутньої токсичностi. Бувають випадки втрати свiдомостi та виникнення хаотичної полiморфної шлуночкової тахiкардії.

Депресанти ЦНС: амiтриптилiн здатний посилювати ефекти алкоголю, барбiтуратiв та iнших засобiв пригнічення ЦНС.

Фармакокiнетичнi взаємодії

Вплив iнших медикаментозних засобiв на фармакокiнетику трициклiчних антидепресантiв

Трициклiчнi антидепресанти, включаючи амiтриптилiн, метаболізуються iзоензимом CYP2D6 цитохрому Р450 печiнки. CYP2D6 характеризується полiморфiзмом у популяцiї, та його активнiсть може пригнiчуватися багатьма психотропними, а також iншими лiкарськими засобами, як, наприклад, нейролептиками, iнгiбiторами зворотнього захоплення серотонiну за винятком циталопраму (який є дуже слабким iнгiбiтором iзоензиму), блокаторами β-адренорецепторiв, а також антиаритмiчними засобами.

Прикладами сильних інгібіторів CYP2D6 є бупропіон, флуоксетин, пароксетин і хінідин. Ці препарати можуть призвести до істотного зменшення обміну речовин та значного підвищення концентрації трициклічних антидепресантів в плазмі. Слід контролювати рівень концентрації трициклічних антидепресантів в плазмі у разі введення трициклічних антидепресантів спільно з іншим препаратом, який, як відомо, є сильним інгібітором CYP2D6. Необхідно відкоригувати дозу амітриптиліну. Рекомендується бути обережними у разі одночасного застосування амітриптиліну з дулоксетином, помірним інгібітором CYP2D6.

У метаболiзмi амiтриптилiну також беруть участь iзоензими CYP2C19 та CYP3A.

Барбiтурати, як i iншi стимулятори ензимiв, наприклад рифампiцин та карбамазепiн, можуть посилювати метаболiзм і тим самим зумовлювати зниження вмiсту трициклiчних антидепресантiв у плазмi кровi та зменшення антидепресантного ефекту.

Циметидин та метилфенiдат, а також препарати блокаторiв кальцієвих каналiв пiдвищують рiвнi трициклiчних сполук у плазмi крові та вiдповiдну токсичнiсть.

Трициклiчнi антидепресанти та нейролептики взаємно пригнічують метаболiзм один одного; це може призвести до зниження судомного порогу та появи судом. Може бути необхiдною корекцiя доз зазначених лiкарських засобiв.

Такі протигрибкові засоби як флуконазол і тербінафін збільшували сироваткові рівні амітриптиліну і нортриптиліну. У присутності етанолу вільні плазмові концентрації амітриптиліну і концентрації нортриптиліну були збільшені.

Амiтриптилiн протипоказано призначати одночасно з інгібіторами МАО (моноаміноксидази) (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодiя з іншими лікарськими засобами та iншi види взаємодій»).

При застосуванні високих доз препарату зростає iмовiрнiсть розвитку порушень ритму серця та тяжкої артеріальної гiпотензiї. Розвиток таких станів можливий також при застосуванні звичайних доз у хворих з уже наявними захворюваннями серця.

Амiтриптилiн слід призначати з обережністю хворим з судомними розладами, затримкою сечі, гiпертиреозом, при наявності параноїдальних симптомів, а також захворювань печінки або серцево-судинної системи.

Ризик депресії, пов’язаної з пiдвищеним ризиком суїциду, може iснувати до досягнення стiйкої ремiсiї та виникати спонтанно протягом курсу терапiї. На тлi лiкування антидепресантами слiд ретельно спостерiгати за станом хворих, особливо на початку терапiї, щодо клiнiчного погiршення та/або появи суїцидальних думок та поведiнки.

Хворі зі схильністю до суїциду не повинні мати доступ до великої кiлькостi лікарських засобів.

Депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїциду. Такий ризик може існувати аж до досягнення стійкої ремісії і виникати спонтанно протягом курсу терапії. Оскільки поліпшення може не відбутися протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні бути під пильним контролем, поки таке поліпшення не відбувається. Із загального клінічного досвіду відомо, що ризик самогубства може посилюватися на початкових етапах одужання. Пацієнти з анамнезом суїцидальних подій або значним ступенем суїцидальних думок до початку лікування, як відомо, схильні до більшого ризику суїциду або спроб суїциду, і повинні отримувати ретельний моніторинг під час лікування. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних випробувань антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років. Уважний нагляд за пацієнтами і, зокрема за тими, які мають високий ризик, повинен супроводжувати лікарську терапію, особливо на початку лікування та після зміни дози. Пацієнти (і піклувальники) повинні бути попереджені про необхідність моніторингу щодо будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки, думок і незвичайних змін у поведінці та звернення за медичною допомогою, якщо ці симптоми присутні.

Особлива увага потрібна у разі призначення амiтриптилiну хворим на гiпертиреоз або ж тим, хто приймає препарати тиреоїдних гормонiв, оскільки можливий розвиток аритмій серця.

Хворі літнього віку особливо схильні до розвитку постуральної гiпотензiї пiд час лікування амiтриптилiном.

У хворих з манiакально-депресивними розладами можливий перехід захворювання в маніакальну фазу; з моменту початку маніакальної фази захворювання пацієнта необхідно припинити терапію амiтриптилiном.

При застосуванні амiтриптилiну з приводу депресивного компонента шизофренiї можливе посилення психотичних симптомів. Амiтриптилiн слід призначати в комбінації з нейролептиками.

У пацієнтів з рідкісним станом малої глибини та вузького кута камери ока можливе провокування нападів гострої глаукоми внаслідок дилатації зіницi (див. роздiл «Протипоказання»).

Застосування анестетикiв на тлі терапії три-/тетрациклiчними антидепресантами може збільшувати ризик аритмій та артеріальної гiпотензiї. Якщо можливо, необхідно припинити застосування амiтриптилiну за декілька діб до хірургічного втручання. У разi неминучості невідкладного оперативного втручання обов'язковим є інформування анестезіолога про лікування амiтриптилiном.

Як і iншi психотропнi засоби, амiтриптилiн здатний змінювати чутливість організму до інсуліну та глюкози, що потребує корекції протидiабетичної терапії у хворих на цукровий діабет; крім того, депресивне захворювання, власне, може проявлятися змінами балансу глюкози в органiзмi пацієнта.

Повідомлялося про випадки гiперпiрексiї на тлі застосування трициклiчних антидепресантiв у разi призначення одночасно з антихолiнергiчними або нейролептичними лікарськими засобами, особливо у спекотну погоду.

Раптове припинення терапії після тривалого лікування здатне спричинити симптоми вiдмiни у вигляді головного болю, нездужання, безсоння та дратiвливостi. Такі симптоми не є ознаками медикаментозної залежності.

Під час лікування не слід вживати алкоголь.

Препарат протипоказаний для застосування у період вагiтностi.

Під час лікування слід припинити годування груддю.

Препарат призначений для застосування в умовах стаціонару.

У пацієнта, який отримує Амітриптиліну гідрохлорид-ЗН, можна очікувати порушення загальної уваги і здатності до зосередження, що зумовлює заборону керувати автомобілем або керувати іншими механізмами.

При тяжких депресіях лікування можна розпочинати з парентерального введення препарату – внутрішньом’язово або внутрішньовенно повільно – дорослим у дозі 25-40 мг 3-4 рази на добу. Курс лікування – 3-12 введень. Після цього доцільно призначати амітриптиліну гідрохлорид внутрішньо у формі таблеток.

Особам літнього віку препарат призначати у менших дозах.

Зниження функції нирок помiрного ступеня: застосовувати з обережністю.

Зниження функції печiнки помiрного ступеня: рекомендується обережний пiдбiр дози та, якщо можливо, визначення вмiсту препарату у сироватцi кровi.

Діти. Амітриптиліну гідрохлорид протипоказаний для лікування депресії у дітей (віком до 18 років) через недостатність даних щодо безпеки та ефективності. Лікування амітриптиліном пов’язують з ризиком кардіоваскулярних побічних реакцiй у всіх вікових групах.

Симптоми: симптоматика може з’явитися повільно і замасковано, однак часом різко та раптово. У перші часи спостерігається сонливість або ж збудження та галюцинації. Антихолінергічні симптоми представлені мідріазом, тахікардією, затримкою сечі, сухістю слизових оболонок та пригніченням моторики кишечнику. Можливі судоми, гарячка, раптовий розвиток пригнічення ЦНС. Зниження свідомості прогресує у кому з пригніченням дихальної функції.

Кардіальні симптоми: аритмії (вентрикулярні тахіаритмії, тріпотіння-мерехтіння, фібриляція шлуночків). На ЕКГ типово виявляється подовжений інтервал PR, розширення комплексу QRS, подовження QT, розширення або інверсія зубця Т, депресія сегмента ST, а також різного ступеня серцеві блокади аж до зупинки серця. Розширення комплексу QRS зазвичай чітко корелює з тяжкістю токсичності після гострого перевищення дози. Розвивається серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок. Наростає метаболічний ацидоз, гіпокаліємія. Постмаркетингові дослідження та література містять дані про випадки демаскування синдрому Бругада та моделі ЕКГ Бругада при передозуванні амітриптиліну.

Передозування у дітей може мати серйозні наслідки. Діти є особливо схильними до розвитку коми, кардіотоксичності, пригнічення дихання, судом, гіпонатріємії, млявості, синусової тахікардії, сонливості, нудоти, блювання та гіперглікемії.

Після пробудження знову можливі сплутаність свідомості, тривожне збудження, галюцинації та атаксія.

Лікування: госпіталізація (у відділення інтенсивної терапії). Лікування носить симптоматичний і підтримуючий характер. Показані зондове спорожнення шлунка і лаваж, навіть у пізній термін після перорального прийому, а також препарати активованого вугілля. Обов’язковим є ретельний моніторинг стану навіть за умов очевидно нетяжкого випадку. Слід оцінити стан свідомості, характер пульсу, величину артеріального тиску та функцію дихання; через невеликі проміжки часу проводять визначення вмісту електролітів і газів крові. Прохідність дихальних шляхів забезпечити, у разі необхідності, шляхом інтубації. Загалом рекомендується проведення лікування із застосуванням примусової вентиляції легенів для запобігання можливiй зупинцi дихання. Безперервний ЕКГ-моніторинг слід проводити протягом 3-5 діб. При розширенні інтервалу QRS, серцевій недостатності та шлуночкових аритміях може бути ефективним зміна рН крові у лужний бік (призначення розчину бікарбонату або проведення гіпервентиляції) з швидким введенням гіпертонічного розчину натрію хлориду (100-200 ммоль Na⁺).

При шлуночкових аритміях можливе застосування традиційних антиаритмічних засобів, як, наприклад, 50-100 мг лідокаїну (1-1,5 мг/кг) внутрішньовенно з подальшою інфузією зі швидкістю 1-3 мг/хв.

У разі необхідності застосовувати кардіоверсію та дефібриляцію. Циркуляторну недостатність корегувати за допомогою плазмозамінників, а у тяжких випадках – шляхом інфузії добутаміну (спочатку зі швидкістю 2-3 мкг/кг на хвилину) зі збільшенням дози залежно від ефекту. Збудження та судоми можна припинити за допомогою призначення діазепаму.

Чутливість до перевищення дози є значною мірою індивідуальною.

У дорослих дози понад 500 мг можуть спричинити інтоксикації середнього і тяжкого ступеня, дози ж незначно менші за 1000 мг були летальними.

У переліку, що наведений нижче, використовуються терміни MedDRA ВООЗ для класів систем органів:

дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10000,

^* - Про випадки суїцидальних думок або поведінки повідомлялося протягом лікування або одразу після припинення лікування амітриптиліном (див. розділ «Особливості застосування»).

Епідеміологічні дослідження, в основному проведені у пацієнтів віком від 50 років, показали підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують СІЗЗС і ТЦА. Механізм розвитку цього ризику невідомий.

5 років.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Не змiшувати з iншими лiкарськими засобами.

По 2 мл у ампулі. По 5 ампул у блістері. По 2 блістери у коробці.

По 2 мл у ампулі. По 10 ампул у блістері. По 1 блістеру у коробці.

По 2 мл у ампулі. По 10 ампул у коробці.

За рецептом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності/місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 41.