Флуоксетин капсули по 20 мг №30 (3 блістери х 10 капсул)

діюча речовина: флуоксетин / fluoxetine;

1 капсула тверда містить флуоксетину гідрохлорид у перерахуванні на флуоксетин 20 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, натрію крохмальгліколят (тип А), тальк, магнію стеарат, тверда желатинова капсула;

склад оболонки для капсули твердої: титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), желатин, вода очищена.

Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості: тверда желатинова капсула розміром № 2 з непрозорою кришечкою жовтого кольору і непрозорим корпусом білого кольору, що містить гранульований порошок від білого до майже білого кольору.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного нейронального захвату серотоніну. Флуоксетин.

Код ATX N06A B03.

Фармакодинаміка

Механізм дії.

Флуоксетин є селективним інгібітором зворотного захвату серотоніну (CІЗЗС), що, ймовірно, пояснює його механізм дії. Флуоксетин практично не має спорідненості з іншими рецепторами, такими як α₁-, α₂- і β-адренергічні, серотонінергічні, допамінергічні, гістамінергічні (Н₁), мускаринові і ГАМК-рецептори.

Фармакокінетика

Абсорбція.

Флуоксетин добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту після перорального застосування. Прийом їжі не впливає на біодоступність.

Розподіл.

Флуоксетин значною мірою зв’язується з білками плазми крові (близько 95 %) і розподіляється (об’єм розподілу — 20–40 л/кг). Рівноважні концентрації у плазмі крові досягаються після прийому лікарського засобу протягом кількох тижнів. Показники рівноважних концентрацій після тривалого застосування є подібними до тих, що спостерігаються на 4–5-му тижні застосування лікарського засобу.

Метаболізм.

Флуоксетин має нелінійний фармакокінетичний профіль з ефектом першого проходження через печінку. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 6–8 годин після застосування. Основним шляхом метаболізму флуоксетину є перетворення у печінці до утворення активного метаболіту — норфлуоксетину (десметилфлуоксетину) шляхом деметилювання.

Виведення.

Період напіввиведення флуоксетину становить 4–6 днів, норфлуоксетину — 4–16 днів. Такі тривалі періоди напіввиведення зумовлюють персистенцію лікарського засобу протягом 5–6 тижнів після припинення лікування. Виводиться переважно нирками (близько 60 %). Флуоксетин проникає у грудне молоко.

Спеціальні популяції.

Пацієнти літнього віку.

Кінетичні параметри не змінюються у здорових осіб літнього віку порівняно з особами молодшого віку.

Печінкова недостатність.

У разі печінкової недостатності (алкогольний цироз) період напіввиведення флуоксетину та норфлуоксетину збільшується до 7 і 12 днів відповідно. Рекомендовано застосувати меншу дозу або зменшити частоту застосування лікарського засобу.

Ниркова недостатність.

Після одноразового застосування флуоксетину у здорових добровольців та у пацієнтів із легкою, помірною або тяжкою нирковою недостатністю (анурією) кінетичні параметри були подібними. Однак після багаторазового застосування може спостерігатися зростання показників рівноважних плазмових концентрацій.

Великі депресивні епізоди.

Обсесивно-компульсивний розлад.

Нервова булімія: флуоксетин показаний як доповнення до психотерапії для зменшення неконтрольованого переїдання та поведінки, спрямованої на очищення організму.

- Підвищена чутливість до флуоксетину або до будь-яких інших компонентів лікарського засобу.

- Одночасне застосування з неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (наприклад, іпроніазидом).

- Одночасне застосування з метопрололом, який застосовується при серцевій недостатності.

Період напіввиведення.

При оцінці фармакодинамічних або фармакокінетичних взаємодій лікарських засобів (наприклад, під час переходу з флуоксетину на інші антидепресанти) слід враховувати, що флуоксетин і норфлуоксетин мають тривалий період напіввиведення (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Протипоказані комбінації.

Неселективні необоротні інгібітори моноаміноксидази (наприклад, іпроніазид).

Повідомляли про поодинокі випадки серйозних, іноді летальних реакцій у пацієнтів, які отримували СІЗЗС у поєднанні з неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО).

Ці випадки характеризувалися ознаками, що нагадують серотоніновий синдром (який може бути сплутаний або діагностований як нейролептичний злоякісний синдром). Застосування ципрогептадину або дантролену може бути корисним для пацієнтів із такими реакціями. Симптоми взаємодії флуоксетину з неселективними необоротними ІМАО включають: гіпертермію, ригідність, міоклонус, порушення функції вегетативної нервової системи з можливими швидкими змінами життєвих показників, а також зміни психічного стану, зокрема сплутаність свідомості, дратівливість і надмірне збудження, які прогресують до делірію і коми.

Отже, флуоксетин протипоказаний у поєднанні з неселективними необоротними ІМАО (див. розділ «Протипоказання»). З огляду на двотижневий ефект таких ІМАО, лікування флуоксетином слід розпочинати не раніше ніж через 2 тижні після припинення їх застосування. Аналогічно інтервал між завершенням лікування флуоксетином та початком застосування неселективних необоротних ІМАО має становити щонайменше 5 тижнів.

Метопролол, що застосовується при серцевій недостатності.

Ризик побічних реакцій метопрололу, включно з надмірною брадикардією, може підвищуватися внаслідок інгібування його метаболізму флуоксетином (див. розділ «Протипоказання»).

Нерекомендовані комбінації.

Тамоксифен.

У літературних джерелах повідомлялося про фармакокінетичну взаємодію між інгібіторами CYP2D6 та тамоксифеном, що проявляється зниженням на 65–75 % плазмових концентрацій однієї з його найактивніших форм — ендоксифену. У низці досліджень повідомлялося про зменшення ефективності тамоксифену при його одночасному застосуванні з окремими антидепресантами групи СІЗЗС. Оскільки зниження ефективності тамоксифену не можна виключити, слід, за можливості, уникати його одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP2D6, включно з флуоксетином (див. розділ «Особливості застосування»).

Алкоголь.

У процесі досліджень флуоксетин не підвищував рівень алкоголю в крові і не посилював його дію. Однак одночасне застосування СІЗЗС та алкоголю не рекомендується.

ІMAO-A, включно з лінезолідом і метилтіонінію хлоридом (метиленовий синій).

Існує ризик розвитку серотонінового синдрому, який може проявлятися діареєю, тахікардією, пітливістю, тремором, сплутаністю свідомості або комою. Якщо одночасного застосування цих активних речовин з флуоксетином неможливо уникнути, слід проводити ретельний клінічний моніторинг та розпочинати застосування супутніх лікарських засобів з найменших рекомендованих доз (див. розділ «Особливості застосування»).

Меквітазин.

Ризик побічних реакцій меквітазину (зокрема подовження інтервалу QT) може підвищуватися внаслідок інгібування його метаболізму флуоксетином.

Комбінації, що вимагають обережності.

Фенітоїн.

При одночасному застосуванні з флуоксетином відзначали зміни концентрацій фенітоїну в крові; у деяких випадках спостерігалися прояви токсичності. Необхідно титрувати дозу супутнього лікарського засобу та здійснювати клінічний моніторинг стану пацієнтів.

Серотонінергічні лікарські засоби (літій, трамадол, триптани, триптофан, селегілін (ІMAO-B), звіробій (Hypericum perforatum)).

Повідомлялося про випадки помірного серотонінового синдрому при одночасному застосуванні СІЗЗС із лікарськими засобами, що також мають серотонінергічну дію. Тому одночасне застосування флуоксетину з цими лікарськими засобами слід здійснювати з обережністю, забезпечуючи ретельний та частий клінічний моніторинг (див. розділ «Особливості застосування»).

Подовження інтервалу QT.

Фармакокінетичних і фармакодинамічних досліджень щодо одночасного застосування флуоксетину з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, не проводили. Адитивний ефект флуоксетину та таких лікарських засобів не можна виключити. Тому одночасне застосування флуоксетину з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT — зокрема з антиаритмічними засобами класу IA та III, антипсихотичними засобами (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічними антидепресантами, певними антимікробними засобами (наприклад, спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного введення, пентамідин), протималярійними засобами (особливо галофантрином), деякими антигістамінними лікарськими засобами (астемізол, мізоластин) — слід здійснювати з обережністю (див. розділи «Особливості застосування», «Передозування» та «Побічні реакції»).

Лікарські засоби, що впливають на гемостаз (пероральні антикоагулянти, незалежно від механізму дії, антиагреганти, включно з ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами).

Існує ризик підвищення схильності до кровотеч. Необхідно здійснювати клінічний моніторинг та частіше контролювати МНВ при одночасному застосуванні флуоксетину з пероральними антикоагулянтами. Може виникнути потреба у коригуванні дози як під час лікування флуоксетином, так і після його відміни (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Ципрогептадин.

Повідомлялося про поодинокі випадки зниження антидепресивної активності флуоксетину при його одночасному застосуванні з ципрогептадином.

Лікарські засоби, що спричиняють гіпонатріємію.

Гіпонатріємія є відомою побічною реакцією флуоксетину. Застосування флуоксетину в комбінації з лікарськими засобами, що асоціюються з розвитком гіпонатріємії (наприклад, діуретиками, десмопресином, карбамазепіном, окскарбазепіном), може призводити до підвищення ризику цього небажаного ефекту (див. розділ «Побічні реакції»).

Лікарські засоби, що знижують судомний поріг.

Судоми є відомою побічною реакцією флуоксетину. Одночасне застосування флуоксетину з лікарськими засобами, які знижують судомний поріг (наприклад, трициклічні антидепресанти, інші СІЗЗС, фенотіазини, бутирофенони, мефлохін, хлороквін, бупропіон, трамадол), може підвищувати ризик виникнення судом.

Інші лікарські засоби, що метаболізуються CYP2D6.

Флуоксетин є потужним інгібітором ферменту CYP2D6, тому супутня терапія лікарськими засобами, що метаболізуються цією ферментною системою, може призводити до лікарських взаємодій. Особливо це стосується лікарських засобів із вузьким терапевтичним індексом або тих, дозування яких потребує титрування (таких як флекаїнід, пропафенон, небіволол), а також атомоксетину, карбамазепіну, трициклічних антидепресантів і рисперидону.

Терапію такими лікарськими засобами слід розпочинати з мінімальних рекомендованих доз або коригувати до них. Це також стосується випадків, коли флуоксетин застосовувався протягом попередніх 5 тижнів.

Суїцид / суїцидальні думки або погіршення перебігу захворювання.

Депресія асоціюється з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, поведінки з умисним заподіянням собі шкоди та самогубства (події, пов’язані із самогубством). Цей ризик зберігається до моменту досягнення вираженої ремісії. Оскільки покращення може не проявлятися протягом перших декількох або більше тижнів лікування, пацієнти потребують ретельного нагляду поки не настане таке покращення. У цілому клінічний досвід свідчить, що ризик суїциду може зростати на ранніх етапах одужання.

Інші психічні стани, при яких показане застосування флуоксетину, також можуть супроводжуватися підвищеним ризиком подій, пов’язаних із самогубством. Крім того, ці стани можуть бути коморбідними з великим депресивним розладом. При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися таких самих заходів безпеки, що й при лікуванні пацієнтів із великим депресивним розладом.

Відомо, що пацієнти, які мають в анамнезі події, пов’язані із суїцидом, та демонструють значний ступінь суїцидального мислення до початку лікування, мають вищий ризик виникнення суїцидального мислення або спроб самогубства. Тому вони повинні отримувати ретельний нагляд під час прийому лікарського засобу.

Метааналіз плацебо-контрольованих досліджень застосування антидепресантів дорослими пацієнтами із психічними розладами продемонстрував підвищення ризику суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років, які застосовують антидепресанти, порівняно з плацебо.

Під час терапії флуоксетином (особливо на початку лікування чи при зміні дози), слід ретельно спостерігати за пацієнтами, особливо тими, які мають високий ризик суїцидальної поведінки. Пацієнтів (та осіб, які доглядають за ними) слід попередити про необхідність контролювати стан пацієнта та у разі будь-якого погіршення перебігу захворювання, появи суїцидальної поведінки чи думок або незвичайних змін у поведінці негайно звертатися за медичною допомогою.

Серцево-судинні ефекти.

У постмаркетинговий період повідомляли про випадки подовження інтервалу QT та шлуночкових аритмій, включно з torsades de pointes (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції» та «Передозування»).

Флуоксетин слід з обережністю застосовувати у таких випадках:

­ вроджене подовження інтервалу QT,

­ наявність у сімейному анамнезі подовження інтервалу QT або інших клінічних станів, що можуть призводити до аритмій (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія, брадикардія, гострий інфаркт міокарда або декомпенсована серцева недостатність);

­ підвищення концентрації флуоксетину (наприклад, при печінковій недостатності);

­ одночасне застосування з лікарськими засобами, які, як відомо, можуть спричиняти пролонгацію інтервалу QT та/або розвиток torsade de pointes (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Перед початком терапії у пацієнтів зі стабільною хворобою серця рекомендується проведення ЕКГ.

Якщо під час лікування флуоксетином виникають симптоми серцевої аритмії, слід припинити його застосування та виконати ЕКГ.

Неселективні необоротні ІМАО (наприклад, іпроніазид).

Повідомляли про поодинокі випадки серйозних, іноді летальних реакцій у пацієнтів, які отримували СІЗЗС у поєднанні з неселективними необоротними ІМАО.

Ці випадки характеризувалися ознаками, що нагадують серотоніновий синдром (який може бути сплутаний або діагностований як нейролептичний злоякісний синдром). Застосування ципрогептадину або дантролену може бути корисним для пацієнтів із такими реакціями. Симптоми взаємодії флуоксетину з неселективними необоротними ІМАО включають: гіпертермію, ригідність, міоклонус, порушення функції вегетативної нервової системи з можливими швидкими змінами життєвих показників, а також зміни психічного стану, зокрема сплутаність свідомості, дратівливість і надмірне збудження, які прогресують до делірію і коми.

Отже, флуоксетин протипоказаний у поєднанні з неселективними необоротними ІМАО (див. розділ «Протипоказання»). З огляду на двотижневий ефект останнього, лікування флуоксетином слід розпочинати не раніше ніж через 2 тижні після припинення прийому неселективного необоротного ІМАО. Аналогічно, інтервал між завершенням терапії флуоксетином та початком лікування неселективними необоротними ІМАО має становити щонайменше 5 тижнів.

Серотоніновий синдром або події, подібні до нейролептичного злоякісного синдрому.

У рідкісних випадках повідомляли про розвиток серотонінового синдрому або подібних до нейролептичного злоякісного синдрому подій, пов’язаних із лікуванням флуоксетином, особливо при його застосуванні у комбінації з іншими серотонінергічними (у т. ч.

L-триптофан) та/або нейролептичними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Оскільки ці синдроми можуть призвести до потенційно небезпечних для життя станів, у разі появи подій, що характеризуються кластерами таких симптомів, як гіпертермія, ригідність, міоклонус, вегетативна нестабільність (з можливими швидкими змінами життєвих показників), зміни психічного стану (сплутаність свідомості, дратівливість, надмірне збудження, що може переходити у делірій і кому) лікування флуоксетином слід припинити та розпочати підтримувальну симптоматичну терапію.

Манія.

Антидепресанти слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі манію або гіпоманію. Як і при застосуванні інших антидепресантів, у разі появи у пацієнта ознак переходу захворювання в маніакальну фазу лікування флуоксетином слід негайно припинити.

Кровотечі.

Повідомляли про появу на шкірі екхімозів та пурпури при застосуванні СІЗЗС. Екхімози при лікуванні флуоксетином спостерігалися нечасто. Інші геморагічні прояви (гінекологічні або шлунково-кишкові кровотечі, крововиливи у шкіру або слизові оболонки) спостерігалися рідко. Пацієнтам, які отримують СІЗЗС та мають кровотечі в анамнезі, слід дотримуватись обережності, особливо при одночасному застосуванні пероральних антикоагулянтів, лікарських засобів, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атипових антипсихотиків, таких як клозапін, фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота, нестероїдні протизапальні засоби), або інших лікарських засобів, що можуть підвищувати ризик кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

СІЗЗС та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН) підвищують ризик виникнення післяпологової кровотечі (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Побічні реакції»).

Судоми.

При застосуванні антидепресантів існує потенційний ризик виникнення судом. Тому, як і інші антидепресанти, флуоксетин слід застосовувати з обережністю пацієнтам із судомами в анамнезі. Терапію слід припинити у пацієнтів, у яких розвиваються судоми, або у випадках, коли спостерігається збільшення частоти нападів. Слід уникати застосування флуоксетину у пацієнтів з нестабільними судомними розладами / епілепсією. За пацієнтами з контрольованою епілепсією слід ретельно спостерігати (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Електрошокова терапія (ЕШТ).

При проведенні ЕШТ у пацієнтів, які застосовували флуоксетин, рідко спостерігалися випадки пролонгованих судом. Тому у таких пацієнтів слід дотримуватись обережності.

Тамоксифен.

Флуоксетин, як потужний інгібітор CYP2D6, може призводити до зниження концентрації ендоксифену, одного з найважливіших активних метаболітів тамоксифену. За можливості слід уникати одночасного застосування тамоксифену та флуоксетину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Акатизія / психомоторне збудження.

Застосування флуоксетину пов’язано з розвитком акатизії, що характеризується суб’єктивно неприємним або тривожним неспокоєм і постійною необхідністю рухатися, часто з неможливістю стояти або сидіти. Виникнення таких симптомів найімовірніше у перші тижні лікування. У пацієнтів, у яких розвинулися такі симптоми, збільшення дози може бути небезпечним.

Цукровий діабет.

У пацієнтів із цукровим діабетом під час лікування СІЗЗС може змінюватися глікемічний контроль. Гіпоглікемія виникала протягом лікування флуоксетином. Після відміни лікарського засобу може розвиватися гіперглікемія. Може знадобитися корекція доз інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів.

Функція печінки / нирок.

Флуоксетин активно метаболізується у печінці і виводиться нирками. Пацієнтам зі значними порушеннями функції печінки рекомендовано застосовувати низькі дози, зокрема альтернативну добову дозу. Не було виявлено різниці між пацієнтами із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <10 мл/хв) або пацієнтами з нормальною функцією нирок щодо рівнів флуоксетину або норфлуоксетину у плазмі крові при застосуванні ними флуоксетину у дозі 20 мг на добу протягом 2 місяців.

Шкірні висипи та алергічні реакції.

Повідомляли про випадки появи шкірних висипів, анафілактоїдних реакцій і прогресуючих системних явищ, іноді серйозних (з участю шкіри, нирок, печінки та легенів). При появі шкірних висипів або інших алергічних проявів, альтернативна етіологія яких не може бути визначена, застосування флуоксетину слід припинити.

Зниження маси тіла.

У пацієнтів, які застосовують флуоксетин, може спостерігатися зниження маси тіла, але воно зазвичай є пропорційним до початкової маси тіла.

Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні лікування СІЗЗС.

Симптоми відміни при припиненні лікування є частими, особливо при раптовій відміні (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик виникнення симптомів відміни може залежати від кількох факторів, зокрема тривалості і дози терапії та швидкості зменшення дози. Найчастіше повідомляли про запаморочення, сенсорні порушення (включно з парестезією), порушення сну (включно з безсонням і вираженими сновидіннями), астенію, збудження або тривожність, нудоту та/або блювання, тремор і головний біль. Симптоми відміни мають помірний або середній ступінь тяжкості, але можуть бути і тяжкими. Зазвичай вони виникають протягом перших кількох днів після припинення лікування і самостійно минають упродовж 2 тижнів, хоча у деяких осіб вони можуть тривати 2–3 місяці або більше. Тому рекомендується поступово зменшувати дозу флуоксетину при припиненні лікування протягом щонайменше 1–2 тижнів відповідно до потреб пацієнта.

Мідріаз.

Повідомляли про виникнення мідріазу при застосуванні флуоксетину, тому слід дотримуватись обережності при його призначенні пацієнтам із підвищеним внутрішньоочним тиском або ризиком виникнення гострої закритокутової глаукоми.

Статева дисфункція.

СІЗЗС / ІЗЗСіН можуть спричиняти симптоми статевої дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). Повідомляли про тривалу статеву дисфункцію, коли симптоми тривали, незважаючи на припинення застосування СІЗЗС / ІЗЗСіН.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Окремі епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик серцево-судинних вад, пов’язаних із застосуванням флуоксетину протягом I триместру. Механізм їх виникнення невідомий. Загалом дані свідчать, що ризик народження дитини із серцево-судинною патологією після застосування флуоксетину матір’ю становить 2/100 порівняно з очікуваним показником таких дефектів приблизно 1/100 у загальній популяції.

Епідеміологічні дані свідчать, що застосування СІЗЗС у період вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшити ризик персистуючої легеневої гіпертензії у новонароджених (ПЛГН). Спостережуваний ризик становив приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції спостерігається від 1 до 2 випадків ПЛГН на 1000 вагітностей.

Флуоксетин не слід застосовувати у період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки потребує лікування флуоксетином та виправдовує потенційний ризик для плода. У період вагітності слід уникати раптового припинення терапії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Якщо флуоксетин застосовувати у період вагітності, слід дотримуватися обережності, особливо на пізніх термінах або безпосередньо перед початком пологів, оскільки у новонароджених відзначалися такі ефекти як збудливість, тремор, гіпотонія, тривалий плач, утруднення у смоктанні або засинанні. Ці симптоми можуть вказувати або на серотонінергічні ефекти, або на синдром відміни. Час виникнення і тривалість цих симптомів можуть бути пов’язані із тривалим періодом напіввиведення флуоксетину (4–6 днів) і його активного метаболіту, норфлуоксетину (4–16 днів).

Дані спостережень вказують на підвищений (майже у 2 рази) ризик виникнення післяпологової кровотечі у разі застосування СІЗЗС / СІЗЗСН протягом останнього місяця вагітності (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Годування груддю.

Відомо, що флуоксетин та його метаболіт норфлуоксетин проникають у грудне молоко людини. Повідомляли про побічні явища у грудних дітей. Якщо лікування флуоксетином вважається необхідним, слід розглянути можливість припинення годування груддю; однак, якщо грудне годування продовжується, слід призначати найнижчу ефективну дозу.

Фертильність.

Дані, отримані під час досліджень на тваринах, показали, що флуоксетин може впливати на якість сперми.

Описи клінічних випадків у людей із застосуванням окремих СІЗЗС показали, що виявлені зміни є оборотними.

Вплив на фертильність людини досі не встановлений.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Флуоксетин не впливає або має незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Хоча продемонстровано, що флуоксетин не впливає на психомоторні показники у здорових добровольців, будь-який психоактивний лікарський засіб може потенційно погіршувати сприйняття або моторні навички. Пацієнтам слід рекомендувати уникати керування автотранспортом або експлуатації небезпечної техніки, доки вони не переконаються, що застосування флуоксетину не спричиняє порушень їхньої здатності виконувати ці завдання.

Застосовувати перорально у вигляді однієї або декількох розділених доз, під час або у проміжку між прийомами їжі.

Великі депресивні епізоди.

Рекомендована доза становить 20 мг на добу. Дозування слід переглядати та, у разі необхідності, коригувати протягом перших 3–4 тижнів від початку терапії, а також після того, як зроблені висновки щодо його клінічної доцільності. Хоча при вищих дозах зростає ризик виникнення небажаних ефектів, у деяких пацієнтів із недостатньою відповіддю на дозу 20 мг допускається поступове її збільшення до максимальної, що становить 60 мг на добу. Корекцію дозування слід проводити з обережністю та з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта. Підтримувальну терапію треба проводити із застосуванням найнижчої ефективної дози.

Пацієнти із депресією повинні отримувати лікування протягом достатнього періоду часу, щонайменше 6 місяців, щоб переконатися у відсутності у них симптомів захворювання.

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР).

Рекомендована доза – 20 мг на добу. Хоча при вищих дозах зростає ризик виникнення небажаних ефектів, у деяких пацієнтів із недостатньою відповіддю на дозу 20 мг через 2 тижні допускається поступове її збільшення до максимальної, що становить 60 мг на добу.

Якщо протягом 10 тижнів лікування не спостерігається покращення, лікування флуоксетином слід переглянути. Якщо було отримано достатню терапевтичну відповідь, лікування може бути продовжене індивідуально підібраною дозою. Попри те, що немає рекомендацій щодо тривалості терапії, зважаючи на хронічний характер ОКР, доцільно розглянути продовження лікування після 10 тижнів у пацієнтів із позитивною динамікою. Корекцію дозування слід проводити з обережністю та з урахуванням індивідуальних особливостей. Підтримувальну терапію потрібно проводити із застосуванням найнижчої ефективної дози. Необхідність подальшої терапії треба періодично переглядати. Існують рекомендації щодо супутнього застосування поведінкової психотерапії, якщо пацієнт продемонстрував достатню відповідь на фармакотерапію.

Немає даних щодо довгострокової ефективності (понад 24 тижні) у пацієнтів із ОКР.

Нервова булімія.

Рекомендована доза – 60 мг на добу. Немає даних щодо довгострокової ефективності (більше 3 місяців) у пацієнтів із нервовою булімією.

Загальні рекомендації.

Рекомендовану дозу можна збільшити або зменшити. Відсутні достатньо оцінені дані щодо доз понад 80 мг на добу.

Пацієнти літнього віку.

Слід дотримуватись обережності при збільшенні дози. Зазвичай добова доза не повинна перевищувати 40 мг. Максимальна рекомендована доза – 60 мг на добу.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

У пацієнтів із порушенням функції печінки або при супутньому застосування лікарських засобів, що можуть взаємодіяти з флуоксетином, слід розглянути можливість прийому нижчої дози або зменшення частоти прийому, наприклад 20 мг через день.

Симптоми відміни терапії.

Слід уникати раптового припинення терапії флуоксетином. При необхідності відмінити терапію дози слід зменшувати поступово протягом принаймні 1–2 тижнів, щоб знизити ризик симптомів відміни. Якщо після зменшення дози або припинення застосування лікарського засобу виникають симптоми, що важко переносяться пацієнтом, можна розглянути тимчасове відновлення попередньої дози, після чого дозу знижують з більшою обережністю.

Після відміни лікарського засобу діюча речовина циркулює в організмі протягом декількох тижнів. Це слід враховувати при початку або припиненні лікування флуоксетином.

Діти

Лікарський засіб не застосовувати дітям.

Симптоми.

Передозування лише одним флуоксетином зазвичай має помірний перебіг. Симптоми передозування можуть включати нудоту, блювання, судоми, серцево-судинні розлади — від безсимптомних аритмій (включно з порушеннями синусового ритму та шлуночковими аритміями) або змін на ЕКГ, що свідчать про подовження інтервалу QT, аж до зупинки серця (рідко включно з випадками torsades de pointes), розлади дихання, симптоми порушень з боку центральної нервової системи — від збудження до коми.

Летальні випадки, пов’язані з передозуванням лише флуоксетином, спостерігалися надзвичайно рідко.

Лікування.

Рекомендовано проводити моніторинг серцевої діяльності та основних життєво важливих функцій, а також проводити загальноприйняті симптоматичні та підтримувальні заходи. Специфічного антидоту не існує. Форсований діурез, діаліз, гемоперфузія та замінне переливання крові малоефективні. Активоване вугілля (можливо у поєднанні з сорбітолом) може бути настільки ж або більш ефективним, ніж викликання блювання чи промивання шлунка. При лікуванні передозування необхідно враховувати можливість одночасного прийому інших лікарських засобів Пацієнтам, які прийняли надмірну кількість трициклічних антидепресантів або застосовували флуоксетин недавно чи одночасно, може знадобитися тривалий ретельний медичний нагляд.

Найчастішими побічними реакціями, про які повідомляли під час лікування флуоксетином, були головний біль, нудота, безсоння, втома та діарея. Інтенсивність і частота цих реакцій можуть знижуватися в процесі подальшої терапії та, як правило, не призводять до її припинення.

У таблиці нижче наведено побічні реакції, що спостерігалися у дорослих пацієнтів під час лікування флуоксетином. Частина з них є спільною для всіх СІЗЗС. Частоту виникнення побічних реакцій визначено таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (>1/100 до <1/10), нечасто (>1/1000 до <1/100), рідко (>1/10000 до <1/1000).

¹ Включно з анорексією.

² Включно з раннім пробудженням вранці, порушенням засинання, інтрасомнічними розладами (пробудження посеред сну).

³ Включно з втратою лібідо.

⁴ Включно з нічними кошмарами.

⁵ Включно з аноргазмією.

⁶ Включно із завершеним самогубством, суїцидальною депресією, навмисним самопошкодженням, думками про самопошкодження, суїцидальною поведінкою, суїцидальним мисленням, суїцидальними спробами, хворобливими думками, поведінкою, що спрямована на самоушкодження. Ці симптоми можуть бути пов’язані з основним захворюванням.

⁷ Включно з гіперсомнією, седацією.

⁸ На основі ЕКГ під час клінічних випробувань.

⁹ Включно з припливами.

¹⁰ Включно з ателектазами, інтерстиціальною хворобою легень, пневмонітом.

¹¹ Включно з кровотечами із ясен (найчастіше), гематемезисом, гематохезією, ректальною кровотечею, геморагічною діареєю, меленою та кровотечею із виразки шлунка.

¹² Включно з еритемою, ексфоліативними висипаннями, пітницею, шкірними висипаннями, еритематозними висипаннями, фолікулярними висипаннями, генералізованими висипаннями, макулярними висипаннями, макулопапульозними висипаннями, кореподібними висипаннями, папульозними висипаннями, висипаннями з свербежем, везикулярними висипаннями, еритематозними висипаннями навколо пупка.

¹³ Включно з полакіурією.

¹⁴ Включно з кровотечею з шийки матки, дисфункцією матки, матковою кровотечею, геморагіями зі статевих органів, менометрорагією, менорагією, метрорагією, поліменореєю, постменопаузальною кровотечею, матковими геморагіями, вагінальними геморагіями.

¹⁵ Включно з недостатністю еякуляції, дисфункцією еякуляції, передчасною еякуляцією, затримкою еякуляції, ретроградною еякуляцією.

¹⁶ Цей прояв зареєстрований для терапевтичного класу СІЗЗС / СІЗЗСН (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

¹⁷ Включно з астенією.

Опис окремих побічних реакцій.

Суїцидальні думки / поведінка або погіршення перебігу захворювання.

Про випадки суїцидальних думок і суїцидальних спроб повідомляли під час лікування флуоксетином або невдовзі після його припинення (див. розділ «Особливості застосування»).

Переломи кісток.

У пацієнтів, які отримують інгібітори зворотного захоплення серотоніну або трициклічні антидепресанти, спостерігалося підвищення ризику переломів кісток. Механізм розвитку цього ризику залишається невідомим.

Симптоми відміни.

Припинення терапії флуоксетином часто супроводжується розвитком симптомів відміни. Найчастіше відзначають: запаморочення, порушення чутливості (включно з парестезіями), розлади сну (включно з безсонням та тяжкими сновидіннями), астенію, ажитацію або збудження, нудоту та/або блювання, тремор і головний біль. Зазвичай ці симптоми мають легкий або помірний характер і минають без спеціального лікування, однак у деяких випадках можуть бути тяжкими та/або тривалими (див. розділ «Особливості застосування»). Тому, якщо подальше застосування флуоксетину не потрібне, рекомендовано поступово знижувати дозу лікарського засобу.

Повідомлення про побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про всі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 капсул у блістері, по 3 або по 6 блістерів у картонній упаковці.

За рецептом.

ТОВ «ГЛЕДФАРМ ЛТД».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

40020, Україна, Сумська область, м. Суми, вул. Давидовського Григорія, 54.